Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.–головуючий, судді Голубєва Г.К., Маринчак Н.Є., Рибченко А.О., Федоров М.О.,

при секретарі Сватко А.О.

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Марганецької об’єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області (далі –ДПІ)

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.07.2007

у справі № А38/32

за позовом відкритого акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат"(далі –Товариство)

до ДПІ

та Головного управління Державного казначейства України в Дніпропетровській області (далі –Управління)

про стягнення 77 056,18 грн.

Судове засідання проведено за участю представників:

Товариства – Левченка О.В.,

ДПІ - Бятець Л.В.,

Управління –не з’явились.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

Позов подано про стягнення з Державного бюджету України 77 056,18 грн. процентів за несвоєчасну виплату позивачеві належної йому суми бюджетного відшкодування.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.2006 позов задоволено з посиланням на приписи підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", яким передбачено нарахування процентів на рівні 120 відсотків від облікової ставки Національного банку України на суму бюджетної заборгованості, своєчасно не відшкодованої платникові.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.07.2007 назване рішення суду першої інстанції скасовано; позов задоволено частково; з Державного бюджету України на користь Товариства стягнуто 54 613,51 грн. процентів, нарахованих на суму бюджетної заборгованості з експортного відшкодування ПДВ; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вказане рішення апеляційного суду мотивоване, зокрема, тим, що з 01.06.2005 діяла нова редакція Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , якою не було передбачено нарахування процентів на суму несвоєчасно виплаченого бюджетного відшкодування, тоді як з огляду на приписи статті 4 Указу Президента України "Про деякі зміни в оподаткуванні"від 07.08.1998 № 857/98 (що діяв на момент подання позивачем декларації за січень 2005 року) бюджетне відшкодування ПДВ по декларації за січень 2005 року підлягало виплаті позивачеві з 01.06.2005 по 30.06.2005.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові акти та повністю відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, зокрема, що Законом України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) передбачалося лише нарахування в обліковому рахунку платника процентів на суму несвоєчасно виплаченого бюджетного відшкодування, а не виплата таких процентів.

У запереченні на касаційну скаргу Товариство зазначає про правильність та обґрунтованість висновків попередніх інстанцій та просить залишити оскаржувану постанову без змін, а скаргу –без задоволення.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у розгляді даної справи встановлено, що згідно з податковою декларацією з податку на додану вартість за січень 2005 року, поданою позивачем до контролюючого органу 21.02.2005, від’ємне значення різниці між сумою податкових зобов’язань Товариства та сумою його податкового кредиту становило 5 466 566 грн. Зазначену суму було відшкодовано платникові поетапно з 28.04.2005 по 15.11.2005, у зв’язку з чим за вказаний період позивачем було нараховано проценти у сумі 77 056,18 грн.

Згідно з підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"(у редакції, що діяла до 01.06.2005) у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Суми, що не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків.

Втім, з 01.06.2005 наведену норму було виключено із Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , що виключає можливість нарахування та стягнення з цієї дати процентів за несвоєчасно здійснене бюджетне відшкодування та, відповідно, правомірність задоволення позову в частині нарахування процентів з 01.06.2005 по 15.11.2005.

Приймаючи рішення про часткове задоволенні позову, суд апеляційної інстанції послався також на приписи статті 4 Указу Президента України від 07.08.1998 № 857/98 "Про деякі зміни в оподаткуванні", відповідно до якої у разі коли сума податку на додану вартість, визначена як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду, має від'ємне значення, така сума зараховується у погашення заборгованості платника податку із сплати податку на додану вартість, що виникла у минулих звітних періодах, а за відсутності заборгованості - у зменшення податкових зобов'язань платника податку протягом трьох наступних звітних періодів. Це правило не поширюється на порядок бюджетного відшкодування при оподаткуванні операцій, що оподатковуються за нульовою ставкою.

Якщо сума від'ємного значення податку не погашається сумами податкових зобов'язань, що виникли протягом трьох наступних звітних періодів, така сума підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України на умовах, визначених законодавством, протягом місяця, що настає після подання декларації за третій звітний період після виникнення від'ємного значення податку.

На підставі наведених законодавчих норм апеляційний суд дійшов висновку про те, що бюджетне відшкодування ПДВ по декларації за січень 2005 року мало бути здійснено Товариству з 01.06.2005 по 30.06.2005, тобто у період, коли Законом України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) не було передбачено можливості нарахування процентів за несвоєчасність проведення бюджетного відшкодування.

За таких обставин незрозуміло, на чому саме ґрунтується висновок апеляційного суду про необхідність стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства 54 613,51 грн. процентів, нарахованих на суму експортного відшкодування по декларації за січень 2005 року.

З урахуванням викладеного Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне скасувати ухвалені у справі судові акти та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 227, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

1. Касаційну скаргу Марганецької об’єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області задовольнити.

2. Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.2006 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.07.2007 у справі № А38/32 скасувати.

3. У задоволенні позову відмовити.

постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.