Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Калиновського В.А., Рєзнікової С.С.

за участю секретаря судового засідання Верман А. М.

Представник позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.08.2010р. по справі № 2-а-39912/09/2070

за позовом ОСОБА_2

до Комунального підприємства "Борівське бюро технічної інвентаризації"

третя особа ОСОБА_3

про скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії,

Позивач, ОСОБА_2, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Комунального підприємства "Борівське бюро технічної інвентаризації", в якому, після уточнення позовних вимог, просив суд: визнати реєстрацію права власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1, Харківської області за ОСОБА_3 незаконною та скасувати її; визнати незаконним рішення КП "Борівське бюро технічної інвентаризації" про відмову в реєстрації права власності ОСОБА_2 на житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1, Харківської області; зобов'язати КП "Борівське бюро технічної інвентаризації" внести запис до реєстру права власності на нерухоме майно про право власності ОСОБА_2 на житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1, Харківської області.

В обгрунтування позову зазначив, що у лютому 2009 року КП "Борівське бюро технічної інвентаризації" зареєструвало за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1, Борівського району, Харківської області. Підставою реєстрації стало рішення Борівського районного суду про звільнення майна з-під арешту від 16 квітня 2007 року, яким знято арешт з житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1, Борівського району, Харківської області, накладений ВДВС в Ізюмському районі Борівського району.

Заочним рішенням Борівського районного суду Харківської області від 30.09.2008 року, визнано право власності на зазначене майно за ОСОБА_2. Позивач вважає, що КП "Борівське бюро технічної інвентаризації" не мало правових підстав для реєстрації права власності на 1/2 за ОСОБА_3, оскільки на об'єкт реєстрації було накладено заборону відчуження приватним нотаріусом, 30.09.2008 року відбувся перехід права власності на майно та новим власником житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 визнано ОСОБА_2

Представник відповідача проти позову заперечувала та зазначила, що КП "Борівське бюро технічної інвентаризації" самостійно, без роз'яснення Борівського районного суду, зареєструвати право власності на житловий будинок з надвірними будівлями, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, Харківська область в цілій частині за ОСОБА_2 на підставі рішення Борівського районного суду Харківської області від 13.10.2008р., справа № 2-306/8 не може, у зв'язку з чим було запропоновано ОСОБА_2 для подальшої реєстрації права власності на нерухоме майно звернутися до Борівського районного суду Харківської області.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 05.11.2009 року до участі у справі було залучено як третю особу без самостійних позовних вимог на стороні відповідача - ОСОБА_3, яка в судовому засіданні суду першої інстанції проти позову заперечувала та просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02.08.2010 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", ст. 41 Конституції України, ст.ст. 69, 71, 86, 159, 163 КАС України, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Представник відповідача та третя особа в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу згідно ч.4 ст. 196 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що згідно договору купівлі - продажу житлового будинку б/н від 29.05.1992 p., укладеного правлінням колгоспу ім. Леніна Борівського району Харківської області на підставі доручення колгоспу від 29.05.1992р. (продавець) та ОСОБА_4 (покупець) про те, що "продавець" на підставі Статуту колгоспу, рішення правління колгоспу ім. Леніна від 24.03.1992р., протоколу №2 та реєстраційного посвідчення на житловий будинок №131 від 25.05.1992р. продав, а "Покупець" придбав житловий будинок, із 4-х кімнат, загальною площею 75,9 кв.м., в тому числі житловою площею 54,0 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 (а.с 75).

16.04.2007 року рішенням Борівського районного суду Харківської області у справі за позовом ОСОБА_3 до Державної виконавчої служби в Ізюмському та Борівському районі, ОСОБА_4 про звільнення майна з - під арешту позов задоволено, включено із акту опису і арешту майна від 28.02.2007 року АА №230722 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями в АДРЕСА_1, два килима, меблеву стінку, телевізор "Берізка" кольоровий; визнано право власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями в АДРЕСА_1 за ОСОБА_3. Рішення вступило в законну силу 13.10.2008 року (а.с 20).

25.02.2009р. ОСОБА_3 звернулась до КП "Борівське БТІ" із заявою про реєстрацію права власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 70).

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно за ОСОБА_3 на підставі рішення Борівського районного суду Харківської області від 16.04.2007 року у справі №2-171/ 2007р. зареєстровано право приватної спільної часткової власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями, розташованими за адресою: АДРЕСА_1, Харківської області (а.с. 71).

Ухвалою судової колегії судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області від 10 березня 2010 року заочне рішення Борівського районного суду Харківської області від 16 квітня 2007 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд.

Постановою №16 від 29.05.2007 року, відділу Державної виконавчої служби Борівського районного управління юстиції Харківської області по примусовому виконанню рішення Борівського районного суду від 13.02.2006 року, постанови УПФУ в Барвінківському районі №03/0006695 від 15.06.2006 р. накладено арешт на 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями, розташованими за адресою: АДРЕСА_1, Харківської області, що належить ОСОБА_4 та заборонено відчужувати вказане майно (а.с. 22).

Згідно витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 31.05.2007 року внесено реєстраційний запис щодо арешту нерухомого майна за реєстраційним номером: 5048527 з контрольною сумою: 9БЕ21ВА023 (а.с 23).

30.09.2008 року рішенням Борівського районного суду Харківської області у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа - КП "Борівське БТІ" - про визнання права власності на житловий будинок, прийнято заочне рішення, яким визнано право власності на житловий будинок №45 з надвірними будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_2, (а.с. 21).

31.03.2009 року ОСОБА_2 звернувся до Комунального підприємства "Борівське бюро технічної інвентаризації" із заявою про реєстрацію права власності на підставі заочного рішення Борівського районного суду Харківської області від 30.09.2008 р. у справі №2-306/08 на нерухоме майно - житловий будинок з надвірними будівлями, розташованими за адресою: АДРЕСА_1 (а.с 9).

Листом від 23.04.2009 року Комунальне підприємство "Борівське бюро технічної інвентаризації" повідомило позивача, що постановою ДВС в Ізюмському та Борівському районах за №1263 від 14.11.2006р. на житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 було накладено арешт. Згідно виконавчого листа №2-153 від 14.05.2007р., виданого на підставі заочного рішення Борівського районного суду Харківської області від 16.04.2007р. було вилучено 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями з-під арешту. В зв'язку з цим для подальшої реєстрації права власності на нерухоме майно за цією адресою позивачу було запропоновано звернутись до Борівського районного суду (а.с 10).

Позивач, не погодившись з рішеннями відповідача, звернувся із зазначеним позовом до суду.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, входив з того, що на час виникнення спірних правовідносин мала місце конкуренція підстав виникнення права власності різних осіб на спірне майно, а тому відповідач був позбавлений можливості провести реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна за ОСОБА_2

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 182 Цивільного кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" №1952-IV (1952-15) визначає правові, економічні, організаційні засади створення у складі державного земельного кадастру єдиної системи державної реєстрації речових прав на земельні ділянки та інше нерухоме майно, обмежень цих прав. Закон спрямований на забезпечення визнання та захисту державою речових прав на нерухомість, створення сприятливих умов для забезпечення розвитку ринкових відносин, активізації інвестиційної діяльності, збільшення надходжень до державного та місцевих бюджетів.

Правочини щодо нерухомого майна вчиняються, якщо право власності на це майно зареєстровано відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" № 1952-IV (1952-15) .

Підстави для державної реєстрації прав визначені статтею 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Згідно ст.19 зазначеного Закону, підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, крім інших, є: рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, що набрали законної сили.

Згідно п.1.1 "Порядку ведення Реєстру прав власності на нерухоме майно" затвердженого наказом Міністерства юстиції України 28.01.2003 року № 7/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 січня 2003 року за № 67 (z0067-03) /7388, реєстрація прав власності на нерухоме майно здійснюється з метою надання в інтересах юридичних та фізичних осіб інформації про зареєстровані бюро технічної інвентаризації права власності на нерухоме майно або про відсутність зареєстрованих прав.

Пунктом 3.2. даного Порядку (z0067-03) передбачено, що реєстрація прав власності здійснюється у порядку, визначеному Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, що затверджується держателем Реєстру прав.

Згідно п.2.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002р. (z0157-02) , для реєстрації виникнення, існування, припинення прав власності на нерухоме майно до БТІ разом із заявою про реєстрацію прав власності подаються правовстановлювальні документи (додаток 1), їх копії, а також інші документи, що визначені цим Положенням.

Згідно Додатку 1 до пункту 2.1. зазначеного Положення (z0157-02) , до правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна, крім інших, відносяться рішення судів, третейських судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна.

Відповідно до п.3.4. даного Положення (z0157-02) , розгляд заяви і прийняття рішення щодо реєстрації права або відмови в реєстрації проводиться у строк, який з дня отримання заяви БТІ не повинен перевищувати тридцяти календарних днів без урахування терміну проведення інвентаризаційних робіт. Про відмову в реєстрації реєстратор письмово повідомляє заявника.

Пунктом 3.1 вказаного Положення (z0157-02) визначено, що з моменту прийняття заяви розпочинається розгляд реєстратором заяви та поданих до неї документів. Реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на об'єкт нерухомості, інших підстав для відмови в реєстрації прав.

Відповідно до ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заявлене право вже зареєстровано.

Як свідчать матеріали справи, на час проведення реєстрації права власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями в АДРЕСА_1 за ОСОБА_3, заочне рішення суду у справі №2-171/2007р. вступило в законну силу та не було скасовано.

Відповідно до ч.5 ст. 124 Конституції України, судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними а доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством.

За таких обставин колегія суддів зазначає, що на час проведення реєстрації права власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями в АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 на підставі заочного рішення суду у справі №2-171/2007 р. підстави для відмови у здійсненні реєстрації права власності у відповідача були відсутні.

Звернувшись із заявою про реєстрацію права власності на підставі заочного рішення Борівського районного суду Харківської області від 30.09.2008 р. у справі №2-306/08 на нерухоме майно - житловий будинок з надвірними будівлями, розташованими за адресою: АДРЕСА_1, Харківської області, позивач отримав лист від відповідача, яким останній відмовив у реєстрації права власності на заявлений об'єкт у зв'язку з тим, що 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями в АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_3 згідно заочного рішення Борівського районного суду у справі №2-171/2007р. При цьому, позивачем не було надано доказів щодо скасування заочного рішення Борівського районного суду у справі №2-171/2007р.

Статтею 321 Цивільного кодексу України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про те, що на час виникнення спірних правовідносин мала місце конкуренція підстав виникнення права власності різних осіб на спірне майно, а тому відповідач був позбавлений можливості провести реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна за ОСОБА_2

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, а тому позовні вимоги є незаконними, необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України, судові витрати не підлягають відшкодуванню на користь позивача.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 02.08.2010 року по справі № 2-а-39912/09/2070 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.08.2010р. по справі № 2-а-39912/09/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений 24.01.11 р.