К-14442/09-С Про зобов’язання здійснити перерахунок пенсії - 25.11.2010 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_6 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі –ГУПФ) про визнання дій протиправними, зобов’язання здійснити перерахунок пенсії,-

У жовтні 2008 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до УПФ про визнання дій протиправними та спонукання до перерахунку пенсії згідно зі ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Просив зобов’язати УПФ провести перерахунок пенсії як інваліду 2 групи, захворювання якого пов’язане з наслідками Чорнобильської катастрофи в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії. Крім того, просив здійснити перерахунок надбавки до пенсії відповідно до статті 13 Закону "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2008 року позов задоволено частково. Визнано дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області неправомірними. Зобов’язано ГУПФ здійснити позивачу перерахунок пенсії у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком з 01.09.2007 року. У задоволенні решти вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 4 березня 2009 року постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково. Визнано дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області неправомірними. Зобов’язано Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснити позивачу перерахунок пенсії відповідно до ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". З 01.10.2008 року. У задоволенні решти вимог відмовлено.

У касаційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить судові рішення скасувати і постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Встановлено, що ОСОБА_6 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесений до першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є інвалідом 3 групи захворювання, яке пов’язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, у зв’язку з чим йому була призначена державна пенсія відповідно до ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Позивач отримує пенсію за ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", розмір якої обчислений у відповідності до постанов Кабінету Міністрів України.

Позивач зазначив відповідачем у справі Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області.

Відповідно до п. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 1 березня 2001 року № 121/2001 (121/2001) , Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України. Діяльність Пенсійного фонду України спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра праці та соціальної політики України.

Згідно з п. 15 вказаного положення Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві, Севастополі та управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах.

Приймаючи оскаржувані рішення, суди дійшли висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області є належним відповідачем у справі.

Між тим, на думку колегії суду, до такого висновку суди дійшли без повного з’ясування всіх обставин.

Відповідно до абзацу 5 п. 2.2. розділу 2 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 27 червня 2002 року № 11-2 (z0581-02) (в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25 лютого 2008 року № 5-5 (z0208-08) ), Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі здійснюють призначення (перерахунок) пенсій військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (2262-12) .

Із змісту абзацу 5 п. 2.2. розділу 2 Положення вбачається, що функції головних управлінь Пенсійного фонду України щодо призначення та перерахунку пенсії стосується лише осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (2262-12) .

Повноваження Головного управління Пенсійного фонду України щодо призначення та перерахунку пенсії іншим категоріям осіб Положенням про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі не передбачені.

Відповідно до абзацу 6 п. 2.2. Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року № 8-2 (z0441-02) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 березня 2008 року за № 209/14900 (z0209-08) , управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах відповідно до покладених на них завдань призначають (здійснюють перерахунок) і виплачують пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до чинного законодавства.

Таким чином за загальним правилом обов’язок щодо нарахування та виплати пенсії покладається саме на управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах.

Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, а також управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах є юридичними особами, а тому відповідно до ст. 48 КАС України можуть бути відповідачами у справі.

Судами не було з’ясовано питання чи є Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області належним відповідачем у справі.

Згідно статті 52 КАС України тільки суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулись не до тієї особи, яка повинна відповідати за цим позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного відповідача належним відповідачем, а судом першої інстанції в судовому засіданні дане питання не вирішувалось, то колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення судів - скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 КАС України, суд

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області задовольнити частково.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2008 року і ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 4 березня 2009 року –скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення ї копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235- 244-2 КАС України.