ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"25" листопада 2010 р. м. Київ К-25114/08
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Сороки М.О.,
Гашицького О.В.,
Малиніна В.В.,
Рецебуринського Ю.Й.,
Штульмана І.В.,
розглянувши в касаційній інстанції в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_6 до Управління праці та соціального захисту населення Павлоградської міської ради Дніпропетровської області (далі –УПСЗН) про визнання дій неправомірними, стягнення недоплачених сум допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною, -
встановив:
У лютому 2008 року ОСОБА_6 звернулась до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що маючи на утриманні малолітнього сина звернулась до УПСЗН за виплатою одноразової допомоги при народженні дитини і щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми" (2811-12)
. Одноразова допомога була їй виплачена в меншому розмірі, чим передбачено законом, а щомісячна допомога виплачується в розмірі меншому ніж прожитковий мінімум для дітей у віці до 6 років. У виплаті недонарахованих сум УПСЗН відмовило, посилаючись на Закон України "Про Державний бюджет на 2007 рік" (489-16)
, яким призупинена дія окремих норм Закону України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми" (2811-12)
.
Просила визнати дії УПСЗН неправомірними та стягнути на її користь суми недоотриманої одноразової допомоги при народженні дитини у розмірі 1963 гривень, суми по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в сумі 542,99 грн. Крім того, просила відшкодувати на її користь моральну шкоду у розмірі 500 грн. та стягнути всі понесені нею судові витрати.
Постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 червня 2008 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії УПСЗН. Стягнуто з УПСЗН на користь ОСОБА_6 недоотриману суму, що виплачується протягом 12 місяців на сина, за період з 2007 року в розмірі 698,11 грн. Стягнуто з УПСЗН на користь ОСОБА_6 недоотриману суму допомоги, що здійснюється одноразово у дев’ятикратному розмірі прожиткового мінімуму при народженні дитини на сина у розмірі 767 грн. Стягнуто з УПСЗН на користь ОСОБА_6 недоотриману суму допомоги по догляду за дитиною до досягнення ним трирічного віку за 2007 рік у розмірі 1710,99 грн. Стягнуто з місцевого бюджету м. Павлоград на користь ОСОБА_6 судові витрати в розмірі 31,76 грн. У задоволенні решти вимог відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2008 року постанову суду першої інстанції скасовано в частині визнання неправомірними дій УПСЗН щодо нарахування, призначення і виплати ОСОБА_6 державної допомоги при народженні, в частині стягнення з УПСЗН на користь ОСОБА_6 заборгованості з виплат допомоги при народженні, яка виплачується протягом 12 місяців в сумі 698,11 грн. і в цих частинах відмовлено у задоволенні позову. В частині стягнення з УПСЗН на користь ОСОБА_6 недоотриману суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення ним трирічного віку за 2007 рік у розмірі 1710,99 грн. та в іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.
У касаційній скарзі УПСЗН, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить рішення судів скасувати в частині задоволення позову та ухвалити нове рішення.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що після народження дитини позивач відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (2811-12)
отримує одноразову державну допомогу при народженні дитини та державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми", одноразова допомога при народженні дитини надається у сумі, кратній 22,6 розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленого на день народження дитини. Виплата допомоги здійснюється одноразово в дев’ятикратному розмірі прожиткового мінімуму при народженні дитини, решта протягом наступних 12 місяців у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачу зазначена допомога виплачувалась у відповідності із ст. 12 Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми", з урахуванням приписів ст. 56 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік". Рішенням Конституційного суду України від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 (v0a6p710-07)
визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР)
(є неконституційними) такі положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16)
: пункту 14 статті 71 в частині зупинення на 2007 рік дії статті 12, частини першої статті 15 та пункту 3 розділу VIII "Прикінцеві положення " Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми" (2811-12)
щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
В той же час, відповідно до статті 56 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", допомога при народженні здійснюється одноразово при народженні дитини в сумі 3 400 гривень, решта –протягом наступних 12 місяців рівними частинами у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
При нарахуванні та виплаті позивачу цього виду державної допомоги у 2007 році відповідач керувався статтею 56 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", якою передбачено, що у 2007 році допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми" (2811-12)
здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України, а також пунктом 14 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", яким зупинено на 2007 рік дію статті 12, частини 1 статті 15 та пункту 3 розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми" (2811-12)
.
В зв’язку з тим, що Рішенням Конституційного суду України від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 (v0a6p710-07)
положення статті 56 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" в цій частині не визнавались не конституційними і тому діяли в часі на час виникнення таких спірних правовідносин, а також враховуючи те, що Закон України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16)
за часом прийнятий пізніше Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми" (2811-12)
, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що при визначенні розміру державної допомоги при народженні дитини та порядку її виплати слід керуватись саме положеннями абзацу 2 частини 2 статті 56 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", а тому правильно скасував в цій частині постанову суду першої інстанції та відмовив у задоволенні зазначених позовних вимог.
Щодо ж до вимог позивача про покладення на відповідача зобов’язання виплатити певну суму державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, колегія суддів зауважує, що призначення і порядок виплати цієї допомоги передбачені статтями 3, 13- 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми".
У відповідності до статті 13 Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми" (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин), право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має не застрахована в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.
Статтею 15 зазначеного встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Однак дію статті 12, частини першої статті 15 та пункту 3 розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми" (2811-12)
було призупинено пунктом 14 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".
Відповідно до статті 62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років: з 01 січня –434,00 гривень, з 01 квітня –463,00 гривень, з 01 жовтня –470,00 гривень.
Пунктом 14 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом, було зупинено дію статті 12, частини 1 статті 15 та пункту 3 розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (2811-12)
на 2007 рік.
Проте, Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 (v0a6p710-07)
пункт 14 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" було визнано таким, що не відповідає Конституції України (254к/96-ВР)
(є неконституційним).
Крім того, вирішуючи спір про визнання протиправними дій відповідача та ухвалюючи рішення про стягнення недоотриманої допомоги повинні бути зазначені початкова та кінцева дати здійснення такого нарахування: з 9 липня 2007 року (момент ухвалення Рішення № 6-рп/2007 (v0a6p710-07)
Конституційним Судом України), а оскільки дія Закону "Про Державний бюджет за 2007 рік" (489-16)
закінчується 31 грудня 2007 року, то й перерахунок повинен здійснюватися до цієї дати.
Відповідно до вимог статті 225 КАС України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що вирішуючи даний спір, суд апеляційної інстанції дав правильну правову оцінку обставинам у справі, перевірив обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення конкретних сум, відповідність їх розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, який був встановлений чинним законодавством, і дійшов обґрунтованого висновку щодо часткового скасування постанови суду першої інстанції.
За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Доводи касаційної скарги зроблених судами попередніх інстанцій висновків не спростовують.
Оскаржуване рішення апеляційного суду, а також рішення суду першої інстанції в частині, яка залишена без змін судом апеляційної інстанції, ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 225 КАС України, суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 225, 230, 231 КАС України, суд, -
постановив:
Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Павлоградської міської ради Дніпропетровської області задовольнити частково.
Постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 червня 2008 року у не скасованій частині залишити без змін, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2008 року - змінити, замінивши у абзаці третьому резолютивної частини слова "з серпня 2007 року по грудень 2007 року"словами "з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року".
постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235- 244-2 КАС України.