К-42938/10-С Про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень - 31.05.2011 Прийняття

Приватне підприємство "Лиснафтотрейд" звернулось до суду із позовом до Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Луганської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 14.05.2010 року №0000092301/1 та №0000102301/1.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 16.09.2010 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.11.2010 року у задоволенні позову відмовлено з мотивів необґрунтованості вимог.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого та апеляційного адміністративних судів скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права та прийняття судових рішень без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що фахівцями ДПІ в м. Лисичанську проведено планову виїзну перевірку приватного підприємства "Лиснафтотрейд" з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 по 31.12.2009, за результатами якої встановлено наступні порушення:

- п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі Закон № 334/94-ВР (334/94-ВР) ), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 203560,00 грн. Порушення виникли у зв’язку з тим, що ПП "Лиснафтотрейд", на думку контролюючого органу, зависило валові витрати на 814239,00 грн. за період з 01.10.2008 по 31.12.2008 за рахунок відображення у податковому обліку операцій по виконанню нікчемного договору –договір укладений між ПП "Лиснафтотрейд" та ТОВ "Укрпромгруп" № 2 від 15.01.2009 на постачання товару.

- п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон № 168/97-ВР (168/97-ВР) ), в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 162848,00 грн. Зокрема, перевіркою повноти визначення податкового кредиту з 01.10.2008 по 31.12.2009 встановлено його завищення у зазначеній сумі за рахунок відображення у податковому обліку операцій по виконанню вищезазначеого договору.

- п.п.3.1.3 п.3.1 ст.3, п.п.4.2.1 п.4.2 ст.4, ст.8, п.9.12 ст.9, ст.16, абз. "а" п.17.2 ст.17, абз. "а" п.19.2 ст. 19 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб", в результаті чого допущені порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання, своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету у вересні 2009 року у сумі 23,82 грн.

На підставі даних перевірки та в результаті процедури адміністративного оскарження відповідачем прийнято спірні податкові повідомлення-рішення від 14.05.2010 №0000102301/1, яким ПП "Лиснафтотрейд" визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 244272,00 грн., з яких: за основним платежем –162848,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –81424,00 грн. та №0000092301/1 про визначення суми податкового зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 249861,7 грн., з яких: за основним платежем –203560,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –46301,7 грн.

Договір, укладений між ПП "Лиснафтотрейд" та ТОВ "Укрпромгруп" № ДГ-0000002 від 15.01.2009 на постачання товару, відповідач вважає нікчемним та, відповідно, зроблено висновок, що витрати на підприємницьку діяльність, здійснену з порушенням вимог діючого законодавства, не можуть бути віднесені до складу податкового кредиту відповідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР та до складу валових витрат відповідно до п.п.5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР, оскільки, за висновками відповідача, умови постачання товару у договорі не визначені, перевезення товару не підтверджено товарно-транспортними накладними, не складалися акти приймання-передачі ТМЦ між ПП "Лиснафтотрейд" та ТОВ "Укрпромгруп", перевіркою не встановлені транспортні засоби, якими здійснено перевезення, тобто у ТОВ "Укрпромгруп" відсутні необхідні умови для здійснення таких господарських операцій.

Позивач вважає, що факт виконання умов договору, зокрема поставки нафтопродуктів та оплати за поставлений товар підтверджується первинними документами, як то податковими накладеними та видатковими накладними, підписаними директором ТОВ "Укрпромгруп". Ці первинні бухгалтерські документи містять всі необхідні реквізити, тому, на думку позивача, є належним підтвердженням здійснених господарських операцій за договором

За вказаних обставин, між сторонами виник спір щодо правомірності визнання податковим органом договору, укладеного між відповідачами нікчемним та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили з того, що відсутність у позивача товаросупровідних документів та актів приймання-передачі ТМЦ є підставою для висновку про наявність ознак безтоварності операцій, за результатами яких позивачем було сформовано податковий кредит, а відтак і для висновку про нікчемність договору, в рамках якого здійснювались спірні господарські операції.

Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що вказані висновки судів не можна вважати такими, що зроблені на підставі повно та всебічно досліджених встановлених фактичних обставин справи.

Відповідно до частин другої та третьої статті 159 КАС законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм адміністративного процесуального права, а обґрунтованим –ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Як зазначено у частині першій статті 220 того самого Кодексу, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі. Отже, вимоги цієї норми включають у себе й обов’язок касаційного суду перевіряти повноту встановлення фактичних обставин. (практика Верховного Суду України, згідно постанови від 20 травня 2008 року)

Судами попередніх інстанцій не були враховані приписи частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України щодо здійснення розгляду і вирішення справ в адміністративних судах на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно, частинами 4 та 5 цієї статті на суд покладається обов’язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для з’ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи; зобов’язує суд запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Відповідно до вимог частини 4 статті 79 КАС України оригінали письмових доказів, що є у справі, повертаються судом після їх дослідження, якщо це можливо без шкоди для розгляду справи, або після набрання законної сили судовим рішенням у справі за клопотанням осіб, які їх надали. У справі залишається засвідчена суддею копія письмового доказу.

Так, в процесі розгляду даної справи судами не було надано юридичної оцінки доводам позивача відносно факту вилучення у нього слідчими податкової міліції, згідно протоколу обшуку від 14.07.2010р., всіх необхідних первинних документів, що підтверджують фактичне здійснення платником податку господарської операції.

Так, в процесі розгляду даної справи, суди, мотивуючи своє рішення висновком про нікчемність правочину, за результатами якого позивачем було сформовано податковий кредит, відповідно до вимог статті 70 КАС України, не витребували та не дослідили відповідні докази у їх сукупності, які б достеменно свідчили, або спростовували припущення судів щодо наявності у діях позивача ознак безтоварності господарської операції. Такими доказами, у тому числі, можуть бути документи, що засвідчують подальше використання придбаних нафтопродуктів у власній господарській діяльності чи їх подальшу реалізацію третім особам.

Крім того, для достовірного та повного встановлення обставин, що мають важливе значення для правильного вирішення справи по суті необхідні спеціальні знання, проте судами не було розглянуте питання про доцільність призначення відповідної експертизи.

Також суди, досліджуючи наявність ознак нікчемності правочину у рамках спірних правовідносин, не розглянули питання про залучення до справи у відповідному процесуальному статусі особи, прав та обов'язків якої може стосуватись відповідний висновок суду.

Таким чином, суди обох інстанцій дали передчасну юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи, а тому ухвалені ними судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

Відповідно до п. 2 ст. 227 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, ухвала та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 210 –232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Лиснафтотрейд" задовольнити частково.

Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.11.2010 року та постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16.09.2010 року по справі №2а-4432/10/1270 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236 –239 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .