Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Федорова М.О.

Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська

на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 26 листопада 2007 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2008 року

у справі № А23/481

за позовом Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінбуд"

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Виконавчий комітет Дніпропетровської міської ради

про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації, статуту, свідоцтва про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності та свідоцтва платника податку на додану вартість, -

Державна податкова інспекція у Кіровському районі м. Дніпропетровська (далі –позивач) звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінбуд"(далі –відповідач) про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації ТОВ "Лінбуд"№ 12241020000027051 від 05 червня 2006 року; визнання недійсними з моменту реєстрації установчих документів ТОВ "Лінбуд", а саме –Статуту, Свідоцтва про державну реєстрацію ТОВ "Лінбуд"; визнання недійсним Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 04439050 від 17 липня 2006 року з моменту його видачі; визнання недійсними з моменту реєстрації, а саме –з 05 червня 2006 року, всіх первинних бухгалтерських документів та податкових декларацій, виписаних від імені ТОВ "Лінбуд".

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 26 листопада 2007 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2008 року, в позові відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, позивач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, ставиться питання про скасування постанови Господарського суду Дніпропетровської області від 26 листопада 2007 року, ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2008 року та прийняття нового рішення –про задоволення позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до довідки Головного управління статистки у Дніпропетровській області № 18/12-623 від 02 лютого 2007 року юридичною адресою відповідача є м. Дніпропетровськ, вул. Павлова, буд. 16. .

В свою чергу, під час проведення заходів, спрямованих на перевірку законності реєстрації ТОВ "Лінбуд", співробітниками податкової міліції встановлено незнаходження підприємства за юридичною адресою та отримано відомості про реєстрацію підприємства за грошову винагороду невстановленими особами.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до частини 5 статті 17 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців"(в редакції, чинній на момент звернення ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська до суду з позовною заявою; далі – Закон № 755-IV (755-15) ) в Єдиному державному реєстрі містяться, зокрема, відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

Згідно з частиною 3 статті 18 Закон № 755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

В свою чергу, частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, акт від 06 грудня 2007 року про відсутність ТОВ "Лінбуд" за юридичною адресою, не містить характеристики будівлі (споруди) та не вказує на здійснення відповідачем діяльності поза межами правової відповідальності.

Також, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що пояснення громадянки ОСОБА_5 на ім’я начальника ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська не можуть бути враховані судом при вирішенні справи як належний та беззаперечний доказ реєстрації відповідача з метою уникнення юридичної відповідальності та здійснення діяльності, спрямованої на ухилення від оподаткування.

Крім того, за змістом статей 22, 38 Закону № 755-IV вбачається, що з підстав, передбачених цим Законом, зокрема з підстави визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути, суд може постановити рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язане з банкрутством юридичної особи.

Отже, визначальним для припинення юридичної особи є вирішення питання щодо правомірності запису про проведення державної реєстрації згідно Закону № 755-IV (755-15) , а самі по собі установчі документи без державної реєстрації не мають юридичного значення та не тягнуть жодних юридичних наслідків щодо створення та припинення юридичної особи.

З огляду на викладене, вимоги позивача про визнання нечинними установчих документів та Свідоцтва платника податку на додану вартість не можуть бути самостійними позовними вимогами, оскільки в силу положення статті 38 Закону № 755-IV установчі документи та Свідоцтво платника податку на додану вартість підлягають правовій оцінці в справі з іншими позовними вимогами, зокрема, у справі про припинення юридичної особи. Визнання нечинними зазначених документів законом не вимагається.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 26 листопада 2007 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2008 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська відхилити, а постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 26 листопада 2007 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .