Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Мойсюка М.І.

Бутенка В.І.

Лиски Т.О.

Гашицького О.М.

Малиніна В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку Донецької області про перерахунок пенсії, за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 5 листопада 2008 року і ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 3 березня 2009 року,-

У вересні 2008 року позивач звернувся з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку Донецької області (далі - УПФ) про перерахунок пенсії, виплата якої передбачена статтями 50, 54 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"(далі - Закон № 796-ХІІ (796-12) ).

В позові зазначав, що є учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, інвалід 2 групи, отримує державну та додаткову пенсії передбачені статтями 50 та 54 Закону № 796-ХІІ.

Посилаючись на те, що розміри призначених і виплачуваних йому пенсій не відповідають розмірам передбаченим цим Законом, і на відмову УПФ привести їх у відповідність з його вимогами, позивач просив зобов'язати усунути зазначені порушення провівши вказані перерахунки.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 5 листопада 2008 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 3 березня 2009 року, позов задоволено, визнано неправомірними дії та зобов’язано відповідача здійснити позивачу перерахунок державної та додаткової пенсії, передбачених статтями 50 та 54 Закону № 796-ХІІ, з 1 вересня 2008 року.

У касаційній скарзі УПФ, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати і відмовити у позові.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, в межах статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку про залишення скарги без задоволення з таких підстав.

Судами встановлено, що позивач є інвалідом 2 групи, учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, одержує пенсію по інвалідності та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, на підставі статей 50, 54 Закону № 796-ХІІ.

Розрахунок пенсії йому проведений, виходячи з розміру, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року № 1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" (1-2002-п) і становить 19,91 гривень.

Задовольняючи позов, суди виходили з того, що при розрахунку державної та додаткової пенсій передбачених статтями 50, 54 Закону України № 796-ХІІ, застосуванню при їх обчисленні підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

З таким висновком погоджується і колегія суддів Вищого адміністративного суду України.

Так, статтею 49 Закону № 796-ХІІ пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

У відповідності з частиною четвертою статті 54 Закону № 796, яка визначає підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими - по 2 групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.

Згідно зі статтею 50 цього Закону особам, віднесеним до категорії 1, зокрема інвалідам 2 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком. Виплата додаткової пенсії відповідно до статті 53 зазначеного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Таким чином, вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком згідно статті 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року № 523 (523-97-п) .

Ця Постанова є чинною і її положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають положенням статей 50, 54 Закону України № 796-ХІІ.

Щодо правил постанови Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року № 1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" (1-2002-п) , на яку посилається відповідач, то нею встановлені розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, які не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком та суперечать положенням статей 50, 54 Закону № 796-ХІІ.

Тому, суди правильно виходили із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, а їх висновок, що при розрахунку державної та додаткової пенсій передбачених статтями 50, 54 Закону № 796-ХІІ, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком, є обгрунтованим.

Положення частини третьої статті 28 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого частиною 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

Суди правильно виходили також з того, що норми Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік" (107-17) , в частині змін до Закону №796-ХІІ (796-12) , не підлягають застосуванню до даного спору, оскільки рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року (v010p710-08) вони визнані неконституційними.

Таким чином, доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального права висновків судів не спростовують, оскільки ґрунтуються на помилковому трактуванні наведених правових норм.

За правилами частини першої 224 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів,-

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку Донецької області залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 5 листопада 2008 року і ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 3 березня 2009 року –без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.