Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Маринчак Н.Є.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі

на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 02 червня 2008 року

та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 28 липня 2008 року

у справі № 2-24/11047-2007А

за позовом Колективного підприємства "Консервмаш"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

Позивач, Колективне підприємство "Консервмаш", звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Сімферополі від 20 квітня 2007 року № 0005572301/0 (№ 0005572301/1 від 23 травня 2007 року, № 0005572301/2 від 06 серпня 2007 року), яким донараховано ПДВ у сумі 21472,00 грн. та застосовані штрафні санкції у сумі 10736,00 грн., всього 32208,00 грн., від 20 квітня 2007 року № 0005582301/0 (№ 0005582301/1 від 23 травня 2007 року, №0005582301/2 від 6 серпня 2007 року) про донарахування податку на прибуток в сумі 44745,00 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 22372,50 грн., всього 67117,50 грн., від 20 квітня 2007 року № 0005692301/0 (№ 0005692301/1 від 23 травня 2007 року, № 0011292306/2 від 06 серпня 2007 року), яким зменшена сума бюджетного відшкодування на 6824,00 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 3412,00 грн.

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 02 червня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 28 липня 2008 року, позовні вимоги задоволені.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що сам факт скасування державної реєстрації підприємства не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, Державна податкова інспекція у м. Сімферополі оскаржила їх в касаційному порядку.

В касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі було проведено невиїзну позапланову документальну перевірку позивача щодо взаємовідносин з ПП "Гефест-Крим"за період діяльності з 1 січня 2005 року по 31 жовтня 2005 року.

За результатами перевірки складено акт № 2326/23-7 від 13 квітня 2007 року, яким встановлено порушення позивачем підпунктів 7.2.3, 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість"(далі – Закон № 168/97-ВР (168/97-ВР) ), пункту 2.5 "Порядку заповнення податкової накладної", затвердженої наказом ДПА України від 30 травня 1997 року № 165 (z0233-97) та підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств"(далі – Закон № 334/94-ВР (334/94-ВР) ).

Висновок податкового органу про порушення позивачем вказаних правових норм обґрунтовано тим, що КП "Консервмаш"в перевіряємому періоді мало взаємовідносини згідно договору від 10 січня 2005 року з ПП "Гефест - Крим", статут і свідоцтво платника податку якого визнані недійними рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя від 27 жовтня 2006 року. Вказане, за твердженням відповідача, є підставою вважати даний договір недійсним та таким, що не породжує правових наслідків.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 20 квітня 2007 року № 0005572301/0, яким донараховано ПДВ у сумі 21472,00 грн. та застосовані штрафні санкції у сумі 10736,00 грн., всього 32208,00 грн., від 20 квітня 2007 року № 0005582301/0 про донарахування податку на прибуток в сумі 44745,00 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 22372,50 грн., всього 67117,50 грн., від 20 квітня 2007 року № 0005692301/0, яким зменшена сума бюджетного відшкодування на 14324,00 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 7162,00 грн.

Результатом оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку стало залишення їх без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій правомірно виходили з того, що юридичних наслідком скасування державної реєстрації підприємства з підстав визнання його установчих документів недійсними мало бути здійснення ліквідаційної процедури, під час якої вирішуються питання про задоволення вимог кредиторів, в тому числі держави. Сам факт скасування державної реєстрації підприємства не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру.

Згідно пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (пункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР).

Пунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що до складу валових витрат не належать будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За визначенням підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, згідно підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР, вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чеку) –в разі розрахунку з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР).

Як встановлено судами, 10 січня 2005 року між позивачем (покупець) та ПП "Гефест-Крим"(постачальник товару) укладено договір поставки товару, який в подальшому недійсним в судовому порядку визнаний не був.

На час укладення та виконання даного договору контрагент КП "Консервмаш"був діючим підприємством, платником ПДВ (статут та свідоцтво платника податків ПП "Гефест-Крим"визнані в судовому порядку недійсними 27 жовтня 2006 року).

Фактичне виконання вказаного договору позивачем та його контрагентом - ПП "Гефест-Крим"підтверджується первинними документами, а саме: накладними на постачання товару, податковими накладними, оформленими у відповідності до вимог Закону № 168/97-ВР (168/97-ВР) , платіжними дорученнями про оплату отриманого товару.

За таких обставин, висновок судів про правомірність віднесення сплачених позивачем за спірними операціями сум до складу валових витрат та до податкового кредиту відповідає фактичним обставинам справи та правильному застосуванню норм чинного законодавства.

Згідно частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, зроблених відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі відхилити, а постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 02 червня 2008 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 28 липня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .