Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Співака В.І.,

суддів Білуги С.В.,

Гаманка О.І.,

Заїки М.М.,

Загороднього А.Ф.,

та секретаря Сперкач Т.В., за участю представника позивача Сварича А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову господарського суду міста Києва від 30.06.2006 та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2006 у справі за позовом Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва до товариства з обмеженою відповідальністю "Політехсервіс"та товариства з обмеженою відповідальністю "Композит Опти"про визнання угоди недійсною та стягнення суми,

У березні 2006 року Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м.Києва звернулась до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Політехсервіс" та товариства з обмеженою відповідальністю "Композит Опти"про визнання угоди недійсною та стягнення суми відповідно до статті 49 Цивільного кодексу УРСР.

Постановою господарського суду міста Києва від 30.06.2006, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2006, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ДПІ у Голосіївському районі м. Києва просить постанову господарського суду міста Києва від 30.06.2006 та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2006 скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильності застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що між ТОВ "Політехсервіс"та ТОВ "Композит Опти"11.09.2002 було укладено договір купівлі продажу №11/9, згідно якого ТОВ "Композит Опти"відпущено ТОВ "Політехсервіс"товару на суму 18180 грн., що підтверджується податковою накладною №433 від 12.09.2002 на суму 18180 грн.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 27.05.2003 визнано недійсними установчі документи та свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ "Композит Опти"з моменту реєстрації.

Враховуючи зазначене та посилаючись на статтю 49 Цивільного кодексу УРСР, податковим органом був зроблений висновок, що ТОВ "Композит Опти"з моменту створення здійснювало свою діяльність маючи умисел на приховування доходів від оподаткування, відповідно угода №11/9 від 11.09.2002 укладена між відповідачами з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому одержане за угодою підлягає стягненню в дохід держави.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що сам факт скасування державної реєстрації підприємства не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру.

Згідно з пунктами 1 та 2 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (435-15) 1 січня 2004 року Цивільний кодекс УРСР (1540-06) втратив чинність.

Чинним Цивільним кодексом України (435-15) не передбачено таких публічно-правових наслідків щодо укладення недійсної угоди, які були встановлені статтею 49 Цивільного кодексу УРСР, а також відповідальності (правові наслідки) у вигляді публічно-правової санкції –стягнення в дохід держави одержаного однією чи обома сторонами за угодою, суперечною інтересам держави та суспільства. Наслідком укладення угоди, яка порушує публічний порядок (стаття 228 Цивільного кодексу України), не є адміністративно-правова конфіскація.

Згідно з частиною 2 статті 5 Цивільного кодексу України кодекс має зворотну дію в часі у випадках, коли він пом’якшує або скасовує відповідальність особи.

Отже, застосування при вирішенні спору публічно-правових санкцій, встановлених законом, чинним на момент укладення угоди, але положення якого відсутні у Цивільному кодексі України (435-15) на момент ухвалення рішення про притягнення до відповідальності, є необґрунтованим.

Таким чином, вимоги про визнання недійсною угоди, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства на підставі статті 49 Цивільного кодексу УРСР, не можуть бути предметом позову після 1 січня 2004 року та не можуть бути задоволені судом.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню. Постанову господарського суду міста Києва від 30.06.2006 та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2006 необхідно залишити без змін, так як вона є законною і обґрунтованою та постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва - залишити без задоволення, а постанову господарського суду міста Києва від 30.06.2006 та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2006 у справі за позовом Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва до товариства з обмеженою відповідальністю "Політехсервіс"та товариства з обмеженою відповідальністю "Композит Опти"про визнання угоди недійсною та стягнення суми –без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.