2-а-38/07 Про зобов’язання вчинити дії - 18.11.2010 Прийняття

провівши в порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_6 до Управління Пенсійного фонду України в м. Кузнецовську Рівненської області (далі – УПФ) про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити дії,-

У квітні 2007 року ОСОБА_6 звернувся до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що є потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії. Вказував на те, що відповідно до вимог частини 2 статті 56 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має право на перерахунок пенсії з урахуванням додаткового страхового стажу, а також збільшення пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад 20 років.

Просив визнати протиправними дії УПФ щодо незаконної відмови в перерахунку розміру пенсії за віком, виплат заборгованості, не зарахування періодів страхового стажу в загальний стаж. Просив зобов’язати відповідача призначити та виплачувати щомісячно та довічно підвищення до пенсії у розмірі 293,02 грн., починаючи з квітня 2007 року; стягнути заборгованість по виплаті пенсії в сумі 12963 грн.; зобов’язати відповідача зарахувати до страхового стажу його роботу по Списку №1 з 01.12.1978 р. по 25.02.1980 р., з 24.1982 р. по 31.05.1984 р. по 22.06.2005 р., стаж роботи в Кузнецовській загальноосвітній школі № 4 за період з 01.09.2006 р. по 31.10.2006 р.

Постановою Кузнецовського міського суду Рівненської області від 15 червня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2008 року, позов задоволено частково. Зобов’язано УПФ здійснити ОСОБА_6 нарахування збільшення розміру пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад 20 років –а саме –за 21 рік стажу, починаючи з 13.07.2006 року. У задоволенні решти вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої та апеляційної інстанції скасувати в частині відмови у задоволенні позову, а справу направити на новий розгляд.

У касаційній скарзі УПФ, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої та апеляційної інстанції скасувати в частині задоволення позову та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Вперше пенсія призначена з 23.02.2003 р. відповідно до Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) з урахуванням вимог Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) .

Відповідно до статті 15 Закону України "Про пенсійне забезпечення" умови, норми та порядок такого забезпечення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.

Обставини справи свідчать про те, що позивач обрав умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, встановлені спеціальним Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) .

Статтею 56 цього Закону передбачено пільги щодо обчислення стажу роботи (служби) осіб, які підпадають під його дію. Зокрема, згідно з пунктом 2 зазначеної статті право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4 за умови стажу роботи не менше ніж 20 років чоловіки, 15 років жінки, зі збільшенням пенсії на 1 % заробітку за кожний рік роботи понад установлений стаж, але не вище 75 % заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки –10 років і більше, жінки –7 років 6 місяців і більше –не вище 85 % заробітку.

Аналіз викладеного положення закону свідчить про те, що воно визначає особливі норми та умови пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи.

Водночас порядок перерахунку пенсій Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) не встановлений, що є підставою для застосування судом при розгляді цього публічно-правового спору аналогії закону на підставі частини 7 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України .

Ознакам, передбаченим вказаною процесуальною нормою, відповідає абзац 2 частині першій статті 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зі змісту якого випливає, що за кожний повний рік страхового стажу понад установлений законом мінімальний трудовий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком, остання збільшується на 1 % визначеної законом її розрахункової величини.

Для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, ця розрахункова величина має пільговий характер і визначена в частині другій статті 56 Закону № 796-XII як сума заробітку за кожний рік роботи понад установлений цим пунктом стаж роботи. Згідно з цим Законом (796-12) вона дорівнює мінімальному розміру пенсії за віком, який згідно з абзацом 1 частини другої статті 28 Закону № 1058-IV встановлений у розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Таким чином, особам, яким призначена пенсія на підставі Закону 796-ХІІ (796-12) , перерахунок пенсії має здійснюватися за кожний повний рік стажу роботи понад установлений для них мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії (15 років –для жінок і 20 років –для чоловіків) шляхом збільшення пенсії на 1 % заробітку за рік.

Враховуючи викладене, суди дійшли правильного висновку про те, що оскільки позивачу призначено пенсію відповідно до Закону № 796-XII (796-12) , то і збільшення її має бути проведене у розмірах, установлених цим Законом (796-12) .

Відмовляючи ОСОБА_6 у задоволенні позовних вимог в частині зарахування періодів трудової діяльності до страхового стажу та незарахування періоду роботи по Списку №1, суди обґрунтовано виходили з того, вказані періоди були зараховані до його стажу, що підтверджується матеріалами справи.

Частиною 1 статті 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії або про її відстрочення та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Оскільки позивачем вказаний порядок дотриманий не був, то суди обґрунтовано відмовили йому у перерахунку пенсії з урахуванням страхового стажу після її призначення.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права та відсутні передбачені ст. 227 КАС України підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, суд, -

Касаційні скарги ОСОБА_6 до Управління Пенсійного фонду України в м. Кузнецовську Рівненської області залишити без задоволення, а постанову Кузнецовського міського суду Рівненської області від 15 червня 2007 року і ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2008 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235- 244-2 КАС України.