К-16622/09-С Про стягнення одноразової грошової допомоги - 18.11.2010 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_6 до Управління праці та соціального захисту населення Ленінського райвиконкому м. Кіровограда (далі –УПСЗН) про стягнення одноразової грошової допомоги,-

У березні 2008 року ОСОБА_6 звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що він є учасником бойових дій, а тому відповідно до статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"від 22 жовтня 1993 року має право на отримання разової щорічної грошової допомоги до 5 травня у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком. Однак, відповідач у 2007 році відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) провів йому виплату цієї допомоги в розмірі, нижчому, ніж передбачено статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Вважаючи, що відповідач при нарахуванні та виплаті такої допомоги має керуватись лише Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) , просив стягнути з відповідача суму недоплаченої грошової допомоги за 2007 рік у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком у розмірі 1770 грн.

Постановою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 10 червня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2009 року, позов задоволено. Зобов’язано УПСЗН провести ОСОБА_6 виплату недоплаченої одноразової грошової допомоги до 5 травня у розмірі 1770,30 грн.

У касаційній скарзі УПСЗН, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та направити справу на новий розгляд.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судами встановлено, що позивач є учасником бойових дій і має право на щорічну одноразову допомогу до 5 травня.

При цьому відповідач виплатив йому зазначену допомогу за 2007 рік відповідно до Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік" (489-16) у розмірі 280 грн.

Постановляючи рішення про часткове задоволення позову щодо виплати позивачеві недоплаченої грошової допомоги за 2007 рік, суди виходили з того, що у відповідача були наявні правові підстави для здійснення такої виплати в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) .

Проте з таким висновком судів погодитись неможливо, оскільки він не відповідає нормам матеріального права з огляду на наступне.

Статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"передбачено, що учасникам бойових дій виплачується щорічна одноразова допомога до 5 травня в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком.

Такі виплати разової грошової допомоги до 5 травня учасникам бойових дій здійснюються у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

Разом з тим, Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року (489-16) учасникам бойових дій була передбачена виплата щорічної разової грошової допомоги у 2007 році в розмірі 280 грн. і зупинена дія частини п'ятої статей 12, 13, 14 та 15 вищенаведеного Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) .

Тобто, в даному випадку на період виникнення спірних правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мали однакову юридичну силу, але по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 5 травня.

Враховуючи, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) фактично змінено положення Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) , який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення статей Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) .

Тобто за 2007 рік позивачу була проведена виплата щорічної допомоги до 5 травня, відповідно до законів, які діяли на момент виникнення спірних відносин, а саме: на час призначення та виплати позивачу органами праці та соціального захисту населення вищезазначеної щорічної разової допомоги, і тому висновок судів про задоволення позовних вимог за вказаний період був помилковим.

Задовольняючи позов в частині виплати недоплаченої суми допомоги за 2007 рік, суди дійшли висновку що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) визнані неконституційними положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) , яким встановлено виплати щорічної разової допомоги щорічної грошової допомоги до 5 травня.

Разом з цим, колегія суддів вважає помилковим посилання судів на пункт 1 рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року (v0a6p710-07) у справі № 1-29/2007, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними), положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) , у тому числі і положення п. 13 ст. 71, якою зупинено на 2007 рік дію частини 5 статей 12, 13, 14 та 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги, - оскільки зазначене рішення було прийняте після проведення виплати цієї допомоги.

Тобто, на момент виплати щорічної допомоги (до 5 травня 2007 року) відповідач діяв відповідно до чинного законодавства.

Таким чином, суди при розгляді справи дійшли помилкового висновку, про те, що у 2007 році виплата щорічної разової грошової допомоги до 5 травня здійснювалась відповідачем із порушенням спеціального законодавства, оскільки правові підстави для здійснення такої виплати за вказаний період відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) були відсутні.

Виходячи з наведеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що у судів першої та апеляційної інстанції не було законних підстав для задоволення позовних вимог, оскільки відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства.

Згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені правильно і повно, але при цьому суди допустилися порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

Зважаючи на те, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи правильно та повно встановлені фактичні обставини справи, однак при прийнятті рішень суди допустили порушення норм матеріального права, які призвели до постановлення в частині незаконних судових рішень, а також те, що у справі не вимагається збирання або додаткова перевірка доказів - судові рішення першої та апеляційної інстанції в частині зобов’язання відповідача щодо виплати щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня за 2008 рік підлягають скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 229, 230, 231 КАС України, суд,

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Ленінського райвиконкому м. Кіровограда задовольнити частково.

Постанову Ленінського районного суду м. Кіровограда від 10 червня 2008 року і ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2009 року скасувати і ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_6 до Управління праці та соціального захисту населення Ленінського райвиконкому м. Кіровограда про стягнення одноразової грошової допомоги до 5 травня за 2007 рік - відмовити.

постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення ї копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235-2442 КАС України (2747-15) .