Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Пилипчук Н.Г. Рибченка А.О., Федорова М.О.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі (далі-ДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі, відповідач) на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28.04.2009 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2010 року по справі № 2а-1547/09/0870 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів"(далі-ВАТ "Запорізький завод феросплавів") до СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 28.04.2009 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2010 року, позовні вимоги ВАТ "Запорізький завод феросплавів" до СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення –задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000020808/0 від 23.02.2009, яким позивачу визначено суми податкового зобов'язання: з податку на додану вартість у розмірі 820082,90грн., у тому числі 630833,00грн. –за основним платежем та 189249,90грн. –штрафних санкцій.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, та суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції виходили з того, що пунктом 4.5 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР (далі- Закон України №168/97-ВР (168/97-ВР) ) та Законом України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами" №2181-ІІІ (далі- Закон України №2181-ІІІ (2181-14) ) не встановлено будь-яких строків коригування суми податкових зобов’язань та податкового кредиту внаслідок зміни компенсації їх вартості.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 13.03.2010 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 07.06.2010 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема: п.4.5 ст. 4 Закону України №168/97-ВР; п 5.1 ст. 5, ст. 15 Закону України №2181-ІІІ та статтю 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі- КАС України (2747-15) ).

Зазначаючи фактичні обставини справи відповідач наполягає на тому, що нормативне визначення можливості коригування (уточнення) показників декларації на підставі пункту 4.5 статті 4 Закону України №168/97-ВР обмежується імперативними вимогами Закону України №2181-ІІІ (2181-14) , а тому платник податків має право надавати уточнений розрахунок податкових зобов’язань з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 Закону України №2181-ІІІ.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі акту перевірки №20/08-08/00186542 від 13.02.2009, складеного за результатами позапланової виїзної документальної перевірки з питань взаємовідносин з ВАТ "Орджонікідзевський ГЗК"стосовно коригування податкових зобов’язань у листопаді 2008 року, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0000020808/0 від 23.02.2009, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість —820082,90грн., у тому числі 630833,00грн. –за основним платежем та 189249,90грн. –штрафних санкцій.

Зі змісту акту перевірки №20/08-08/00186542 від 13.02.2009 вбачається, що за наслідками проведеної перевірки було встановлено порушення позивачем підпункту 15.3.1 пункту 15.3 ст. 15 Закону України №2181 підпункту 4.5.1 пункту 4.5 статті 4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України №168/97-ВР, пункту 3.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 №166 (z0250-97) зі змінами і доповненнями (у редакції наказу від 15.06.2005 №213), а саме встановлено факт заниження позивачем податкових зобов’язань в декларації з податку на додану вартість в сумі 630833,00грн.

Судами попередніх інстанцій було встановлено факт укладення позивачем з ВАТ "Орджонікідзевський ГЗК" контракту №11-04.54/3 від 26.12.2003 на поставку феросплавної продукції. На виконання умов контракту ВАТ "Орджонікідзевський ГЗК"було перераховано позивачеві передоплату за феросплавну продукцію у розмірі 43500000,00грн., що підтверджено податковою накладною №29297 від 29.12.2003. В листопаді 2008 року позивач здійснив часткове повернення передоплати, в тому числі ПДВ у розмірі 630833,00грн. та на підставі підпункту 4.5.1 статті 4 Закону України №168/97-ВР провів коригування суми податкових зобов’язань з ПДВ по декларації за листопад 2008 року.

Відповідно до пункту 3.1 Закону України №168/97-ВР (168/97-ВР) об’єктом оподаткування операцій платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Згідно підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України №168/97-ВР датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України №168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до абзацу "а"підпункту 7.7.2. пункту 7.2, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Відповідно до пункту 4.5 статті 4 Закону України №168/97-ВР, якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що передплата, здійснена у відповідності до контракту є подією, яка викликає зміни у складі активів як покупця так і постачальника, а суми податкових зобов’язань та податкового кредиту підлягають відповідному коригуванню, якщо після такої поставки здійснюється будь-яка зміна суми компенсації вартості.

Враховуючи вищезазначене, суди попередніх інстанцій правильно дійшли до висновку щодо правомірності проведення позивачем коригування податкових зобов’язань на суму 630833,00грн. у листопаді 2008 року.

При цьому слід зазначити, що пунктом 15.3 статті 15 Закону України №2181-ІІІ встановлює граничні строки для подачі заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів –не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати, або отримання права відшкодування таких податків та зборів. Отже дана норма не регулює порядок нарахування та коригування податкових зобов’язань з ПДВ та застосована відповідачем до спірних правовідносин помилково.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, суд касаційної інстанції вважає ухвалені у справі рішення законними і обґрунтованими, а зазначену позицію відповідача помилковою. Відповідно постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 28.04.2009 року та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2010 року скасуванню не підлягають як такі, що винесені при правильному застосуванні норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 210, 2201, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28.04.2009 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 –238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .