Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Маринчак Н.Є., Нечитайло О.М., Рибченко А.О., Усенко Є.А.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу державної податкової інспекції у Городоцькому районі Хмельницької області (далі –ДПІ)

на постанову господарського суду Хмельницької області від 27.07.2007

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2008

у справі 6/474-НА (22а-853/08)

за позовом суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1 (далі –СПД ОСОБА_1)

до ДПІ

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

Постановою господарського суду Хмельницької області від 27.07.2007, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2008 позов задоволено; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 28.12.2007 № 0009691711/0, від 18.01.2006 № 0009691711/1, від 19.03.2007 № 0009691711/2 та від 31.05.2007 № 0009691711/3. У прийнятті вказаних судових актів попередні судові інстанції виходили з наявності у позивача належним чином оформлених податкових накладних, на підставі яких СПД ОСОБА_1 було сформовано податковий кредит у перевірений період за операціями з поставки товарів, тоді як несплата контрагентами позивача своїх податкових зобов’язань до бюджету не може бути підставою для негативних наслідків для позивача у вигляді позбавлення його права на податковий кредит.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати ухвалені у справі рішення та задовольнити позов, посилаючись на невідповідність висновків судів нормам матеріального права та дійсним обставинам справи. Так, в обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що спірні податкові накладні були складені постачальниками позивача після анулювання їх реєстрації як платників ПДВ та скасування їх державної реєстрації. Наведене, за посиланням відповідача, свідчить про відсутність реального виконання операцій з поставок товару позивачеві та виключає можливість здійснення позивачем податкового обліку на підставі таких накладних.

З огляду на нез’явлення у судове засідання представників сторін (яких було належним чином повідомлено про дату, час та місце судового засідання) справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до пункту 2 частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі встановлено, що фактичною підставою для визначення позивачеві податкового зобов’язання з ПДВ у сумі 37 209 грн. (у тому числі 24 806 грн. за основним платежем та 12 403 грн. за штрафними санкціями) згідно з оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 28.12.2006, про безпідставне включення СПД ОСОБА_1 до податкового кредиту сум ПДВ за податковими накладними, складеними приватним підприємством "Контакт-2000"та товариством з обмеженою відповідальністю "Донмайонез"за наслідками поставки позивачеві товарів у період з листопада 2005 року по грудень 2006 року. Вказаний висновок контролюючого органу ґрунтується на тому, що на момент складення спірних податкових реєстрацію названих постачальників як платників ПДВ, а також їх державну реєстрацію було скасовано.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"(у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону (168/97-ВР) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 названого Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Аналогічний за змістом припис міститься у пункті 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 165 (z0233-97) , відповідно до якого податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

При цьому у пункті 5 названого Порядку (z0233-97) зазначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку (z0233-97) .

У розгляді цієї справи суди залишили поза увагою той факт, що спірні податкові накладні було складено постачальниками позивача - приватним підприємством "Контракт-2000" та товариством з обмеженою відповідальністю "Донмайонез"- після анулювання їх реєстрації як платників ПДВ, що відбулося 07.10.2003 та 14.03.2001 відповідно. Таким чином, зазначені податкові накладні не мають правового значення, а відтак і не можуть бути підставою для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту.

Наведене обумовлює правомірність донарахування контролюючим органом позивачеві податкового зобов’язання з ПДВ згідно з оспорюваними податковими повідомленнями-рішення, у зв’язку з чим Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне скасувати ухвалені у справі постанову та ухвалу місцевого і апеляційного судів та відмовити в задоволенні позову.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Городоцькому районі Хмельницької області задовольнити.

2. Постанову господарського суду Хмельницької області від 27.07.2007 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2008 у справі № 6/474-НА (22а-853/08) скасувати.

3. У позові відмовити.

постанова набирає законної сили з моменту її постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.