Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Нечитайла О.М.

Бившевої Л.І.

Островича С.Е.

Пилипчук Н.Г.

при секретарі Гончарук І.Ю.

за участю представників:

відповідача Гончарова О.В., Большакової К.А.

позивача Соломченка В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Національної акціонерної компанії "Енергетична компанія України"

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2009

у справі № 6/72

за позовом Національної акціонерної компанії "Енергетична компанія України"

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення

Національна акціонерна компанія "Енергетична компанія України"(далі по тексту –позивач, НАК "Енергетична компанія України") звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (далі по тексту –відповідач, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва) про скасування податкового повідомлення-рішення від 18.05.2007 №0003512303/0.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.05.2008 позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2009 скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.05.2008 та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції про задоволення позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суми, які підлягають отриманню позивачем за укладеними договорами безповоротної фінансової допомоги в розмірі 10 009 307,00 грн., є об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємств.

Колегія суддів вважає такий висновок суду апеляційної інстанції неправомірним у зв'язку з наступним.

В касаційній скарзі НАК "Енергетична компанія України"просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2009 та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем була проведена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 по 30.09.2006, за результатами якої складено акт перевірки від 07.05.2007 № 1079/23-03/32984271.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.05.2007 № 0003512303/0, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 2 502 327,00 грн. та штрафні санкції у розмірі 1 251 164,00 грн. з посиланням на порушення вимог пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.07.2004 № 494-р (494-2004-р) "Деякі питання діяльності Національної акціонерної компанії "Енергетична компанія України"прийнята пропозиція Мінпаливенерго про забезпечення технічними засобами, інвентарем та оборотними коштами, необхідними для організації діяльності позивача на період його становлення, за рахунок Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго"та підприємств, зазначених у додатках 1-3 до постанови Кабінету Міністрів України від 22.06.2004 № 794 "Про утворення Національної акціонерної компанії "Енергетична компанія України" (794-2004-п) , згідно з кошторисом, погодженим з Мінфіном.

На підставі даного розпорядження позивачем укладалися договори з вказаними підприємствами з передбаченням в них всіх істотних умов необхідних для договорів безповоротної фінансової допомоги відповідно до статті 180 Господарського кодексу України, а отримані суми включені до складу валового доходу, отриманого у звітному періоді, нарахований та сплачений податок на прибуток, що підтверджується матеріалами справи.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач оподатковував кошти, які надходили на рахунок НАК "Енергетична компанія України", що підтверджується довідкою "Промінвестбанку"від 21.02.2008 №20/12-605, податковими деклараціями з податку на прибуток за період з 01.04.2005 по 01.10.2006, довідкою про нарахування та сплати податку на прибуток підприємств від 21.04.2008 №002/2-356.

Пунктом 3.1 статті 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"визначено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 статті 4 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 даного Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 Закону. Скоригований валовий доход - валовий доход, визначений згідно з пунктом 4.1 статті 4 без врахування доходів, зазначених у пункті 4.2 цієї статті Закону (334/94-ВР) .

Відповідно до підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валового доходу включається доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу".

З матеріалів справи вбачається, що позивач включив до складу валового доходу суми безповоротної фінансової допомоги, фактично отриманої позивачем у звітному періоді, нараховував та сплачував податок на прибуток:

- за 2 квартал 2005 року нараховано 3456000,00 грн., сплачено 347700,00 грн.;

- за 3 квартал 2005 року нараховано 125400,00 грн., сплачено 148300,00 грн.;

разом за 1, 3, 4 квартал 2005 року нараховано 737500,00 грн., сплачено 745000,00 грн.;

- за 1 квартал 2006 року наразовано 151371,00 грн., сплачено 153500,00 грн.;

разом за 2, 3, 4 квартал 2006 року нараховано 271167,00 грн., сплачено 271500,00 грн.

Зазначені нарахування та сплата підтверджується платіжними дорученнями, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про помилковість твердження відповідача про порушення компанією вимог підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"та застосування до неї штрафних санкцій відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Виходячи з викладеного, постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.05.2008 прийнята відповідно до вимог чинного законодавства і скасована постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2009 помилково.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

За таких обставин, касаційна скарга Національної акціонерної компанії "Енергетична компанія України"є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.05.2008 підлягає скасуванню, а постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2009 –залишенню в силі.

Керуючись статтями 223, 226, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

Касаційну скаргу Національної акціонерної компанії "Енергетична компанія України"задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2009 скасувати, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.05.2008 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) .