Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого –судді Кобилянського М.Г.,

суддів: Амєліна С.Є., Загороднього А.Ф., Ліпського Д.В., Юрченка В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Алчевську Луганської області про визнання неправомірними дій посадових осіб та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Алчевського міського суду Луганської області від 02 червня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 13 листопада 2006 року,

У жовтні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаною позовною заявою. У ході судового розгляду уточнив позовні вимоги та просив визнати за ним право на перерахунок пенсії відповідно до вимог ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", вважати дії відповідача у відмові здійснити перерахунок неправомірними, зобов’язати провести перерахунок як інваліду ІІ групи відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, а також провести перерахунок додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю, в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, відповідно встановленого Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" № 2505 (2505-15) мінімального розміру пенсії за віком в сумі 332 грн., починаючи з 12 січня 2005 року.

Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 13 листопада 2006 року залишено без змін постанову Алчевського міського суду Луганської області від 02 червня 2006 року, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позивач просить їх скасувати і задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин у справі у межах, визначених ст. 220 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що позивач є інвалідом ІІ групи і віднесений до 1 категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, отримує пенсію на підставі Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) .

14 вересня 2005 року ОСОБА_1 звернувся до Управління Пенсійного фонду України в місті Алчевську Луганської області з заявою про перерахунок та виплату йому пенсію відповідно до статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на що отримав відмову.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що обчислення пенсії позивачу проведено правильно, виходячи із встановлених постановами Кабінету Міністрів України від 19 березня 1996 року №342 (342-96-п) , від 26 липня 1996 року №831 (831-96-п) , від 3 січня 2002 року №1 (1-2002-п) розмірів, що становлять 16,62 грн та 19,91 грн відповідно. При цьому посилались на положення статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", згідно якого порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України. Також зазначили, що застосування до спірних правовідносин ст. 28 Закону "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" суперечить вимогам частини третьої зазначеної статті, згідно з якою мінімальний розмір пенсії за віком визначений абзацом першим частини першої цієї статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Однак, з такими висновками судів погодитись не можна.

Відповідно до статті 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-XII пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Статтею 50 цього Закону передбачено, що додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до категорії 1, зокрема інвалідам II групи призначається у розмірі –75 процентів мінімальної пенсії за віком. Стосовно державних пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, то їх розміри в усіх випадках, не можуть бути нижчими, зокрема по II групі інвалідності –8 мінімальних пенсій за віком (частина четверта статті 54 Закону).

Таким чином, вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком згідно статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року 1058-IV встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року № 523 (523-97-п) . Ця постанова є чинною і її положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають положенням статей 50, 54 Закону України №796-XII.

Щодо правил, встановлених Постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року № 1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категорія пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" (1-2002-п) , на яку посилається відповідач, то нею встановлені розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, які не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком та суперечать положенням статей 50, 54 Закону №796-XII.

12 січня 2005 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" від 23 грудня 2004 (2291-15) , в якому частина першої статті 28 викладена в такій редакції: "Мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом".

Вирішуючи даний спір суди першої та апеляційної інстанцій повинні були враховувати, що виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при розрахунку державної та додаткової пенсій передбачених статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Положення частини третьої статті 28 Закону "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

Відповідно до вимог пенсійного законодавства, в тому числі й ч. 4 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-ІV, у заявника виникає право на перерахунок пенсії з моменту звернення пенсіонера за таким перерахунком - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

Оскільки ОСОБА_1 звернувся до Управління Пенсійного фонду України в місті Алчевську Луганської області з заявою про перерахунок пенсії 14 вересня 2005 року, то такий перерахунок необхідно проводити з 01 вересня 2005 року.

Враховуючи те, що фактичні обставини справи судами встановлені повно й правильно, але неправильно застосовано норми матеріального права, ухвалені в справі рішення підлягають скасуванню з постановленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 229, 230, 232 КАС України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Алчевського міського суду Луганської області від 02 червня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 13 листопада 2006 року скасувати.

Ухвалити нове судове рішення.

Визнати неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України в місті Алчевську Луганської області щодо проведення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 відповідно до статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-XII.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в місті Алчевську Луганської області провести перерахунок основної та додаткової пенсії ОСОБА_1 відповідно до статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-XII та частини 1 статі 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року (1058-15) 1058-IV, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, починаючи з 01 вересня 2005 року".

В іншій частині позову відмовити.

постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає.