К-35636/09-С Про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення - 11.11.2010 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради Донецької області на постанову Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 25.12.2008 та Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.06.2009 у справі за позовом ОСОБА_4 до управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради Донецької області про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення згідно Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , -

ОСОБА_4. звернувся до суду з позовом до управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради Донецької області про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення згідно Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , зазначаючи, що відповідач в порушення вимог статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"сплачує щорічну допомогу на оздоровлення в розмірах, що не співвідносяться з мінімальною заробітною платою, встановленою законами України, внаслідок чого з 2003 по 2008 роки утворилась заборгованість, яку просив стягнути.

Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 25.12.2008, зміненою постановою апеляційного адміністративного суду від 24.06.2009, було частково задоволено позов.

Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради Донецької області подало касаційну скаргу, в якій просить рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскільки судові рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, що є підставою для скасування судових рішень відповідно до статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є інвалідом 3 групи, учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС І категорії й на підставі статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"має право на щорічну допомогу на оздоровлення, яку за 2003-2008 роки сплачено за кожний рік в розмірі, що встановлений постановами Кабінету Міністрів України "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"№836 від 26 липня 1996 року (836-96-п) та "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"№562 від 12 липня 2005 (562-2005-п) року.

Статтею 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"передбачені компенсації (грошова допомога на оздоровлення) за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та сім'ям за втрату годувальника.

Порядком виплати органами соціального захисту населення щорічної допомоги на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 04.01.2000 року №1 (z0048-00) , чинним на час спірних правовідносин, було встановлено, що підставою для призначення допомоги на оздоровлення є, зокрема, письмова заява особи, якій провадиться виплата допомоги, та довідка з місця роботи або органу, що виплачує пенсію, із зазначенням терміну останньої виплати допомоги. Термін виплати допомоги визначається за погодженням з громадянином, який звернувся по допомогу.

Законами України про державний бюджет на певний рік розмір мінімальної заробітної плати встановлювався з 01 квітня 2003 року-185,5 грн., з 01 квітня 2004 року-205,5 грн., з01 січня 2005 року –262 грн., з 01 квітня 2005 року –290 грн., з 01 липня 2005 року –310 грн., з 01 вересня 2005 року –332 грн., з 01 січня 2006 року - 350 грн., з 01 липня 2006 року - 375 грн., з 01 грудня 2006 року - 400 грн., 01 січня 2007 року - 400 грн., з 01 квітня 2007 року - 420 грн., з 01 липня 2007 року - 440 грн., з 01 жовтня 2007 року - 460 грн., з 01 січня 2008 року -515 грн., з 01 квітня 2008 року -525 грн., на місяць.

Встановлений в 1996 році постановою Кабінету Міністрів України "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"від 26.07.1996 року №836 (836-96-п) розмір щорічної допомоги на оздоровлення протягом тривалих років не змінювався і не відповідав розміру, встановленому законами України.

Розмір мінімальної заробітної плати, встановлений законами України, згідно з внесеними Верховною Радою України змінами до державного бюджету зростав кожен наступний рік. При цьому, вказані закони не містили обмежень щодо застосування статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень з цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягає саме стаття 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"та розмір мінімальної заробітної плати, встановлений відповідними законами України, а не постановами Кабінету Міністрів України "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"від 26 липня 1996 року №836 (836-96-п) та "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"від 12 липня 2005 року № 562 (562-2005-п) .

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, суб’єкт владних повноважень повинен був виплатити позивачу щорічну допомогу на оздоровлення за зазначений період, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час виплати допомоги.

Вирішуючи спір суди попередніх інстанцій не встановили, чи звертався позивач з письмовою заявою та відповідними документами до відповідача з метою реалізації права на призначення допомоги на оздоровлення у 2003-2005 роках, як того вимагав чинний на той час Порядок виплати органами соціального захисту населення щорічної допомоги на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 04 січня 2000 року №1 (z0048-00) . Якщо звертався, то коли.

Від встановлення вказаних обставин залежало визначення того, чи порушені права позивача у 2003-2005 роках. Якщо порушені, то станом на яку дату підлягає застосуванню розмір мінімальної заробітної плати при розрахунку щорічної допомоги на оздоровлення.

З’ясування вказаного питання впливає на розмір суми, що підлягає стягненню на користь позивача, але не може бути здійснено судом касаційної інстанції.

Пунктом 30 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"дію абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"зупинено на 2007 рік. Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року (v0a6p710-07) (справа про соціальні гарантії громадян) положення пункту 30 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"визнані неконституційними з дня ухвалення цього рішення.

До набрання чинності рішення Конституційного Суду України щорічна допомога на оздоровлення у 2007 році підлягала сплаті в розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"від 12 липня 2005 року №562 (562-2005-п) , а з 09 липня 2007 року - виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актам вихідним критерієм обрахунку такої допомоги виступала мінімальна заробітна плата, встановлена Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) . Постановою Кабінету Міністрів України "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"від 12 липня 2005 року № 562 (562-2005-п) установлено громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, такий розмір щорічної допомоги на оздоровлення: інвалідам ІІІ групи - 90 гривень.

На час виплати позивачу щорічної допомоги на оздоровлення у 2007 року відповідач діяв відповідно до діючого законодавства. Рішення Конституційного суду України не мають зворотної дії в часі і у суб’єкта владних повноважень після їх прийняття не виникло додаткових зобов’язань по перерахунку допомоги.

Відповідно до розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) внесено зміни, зокрема, до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) та статтю 48 викладено в такій редакції: "Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України". Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року (v010p710-08) (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), зокрема, визнано таким, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційним) положення пункту 28 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) , якими було внесено зміни до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) .

На час виплати позивачу щорічної допомоги на оздоровлення у березні 2007 року та лютому 2008 року відповідач діяв відповідно до діючого законодавства. Рішення Конституційного суду України не мають зворотної дії в часі і у суб’єкта владних повноважень після їх прийняття не виникло додаткових зобов’язань по перерахунку допомоги, а тому суди попередніх інстанцій помилково прийшли до висновку про порушення прав позивача при сплаті щорічної допомоги на оздоровлення у 2007 та 2008 роках.

Таким чином, суди попередніх інстанцій помилково прийшли до висновку про порушення прав позивача при сплаті щорічної допомоги на оздоровлення у 2007-2008 роках, та не звернули уваги, щодо вимог заявлених за 2003-2005 роки та не застосували вимоги статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, якою встановлено, що адміністратив ний позов може бути подано в межах строку звер нення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом (2747-15) або іншими зако нами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, сво бод та інте ресів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встанов лено інше, обчи слюється з дня, коли особа дізналася або повинна була діз натися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Наслідки пропущення строків звернення до адмініст ративного суду, визна ченні статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України. Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задово ленні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін (частина перша). Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поваж ною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, вста новленому цим Кодексом (частина друга).

Відповідно до вимог статті 11 Кодексу адміністративного судочинства Укра їни, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з’ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи (частина чет верта). Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає (частина п’ята).

Стягуючи з суб’єкта владних повноважень кошти за 2004-2005 роки суди по передніх інстанцій в порушення вимог процесуального законодав ства не з’ясували дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду та думку відповідача з приводу можливого застосування положень про цесуального закону встановленого статтями 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства Укра їни.

Не з’ясувавши питання дотримання строків звернення, виходячи з положень частини другої статті 100 Кодексу адміністративного судочинства Укра їни, адміністративний суд не може адміністративну справу розглядати і вирішувати в порядку, вста новленому цим Кодексом.

Допущені судами порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

Касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради Донецької області задовольнити частково.

Постанову Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 25.12.2008 та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.06.2009 скасувати, а справу за позовом ОСОБА_4 до управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради Донецької області про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення згідно Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) направити до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.