Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: Васильченко Н.В., Леонтович К.Г., Цуркана М.І., Чалого С.Я., Черпіцької Л.Т.,

розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2008 року у справі № 22-а-7267/08 за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області, управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації про стягнення невиплачених коштів, -

У вересні 2005 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області, управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації, в якому просив стягнути з управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації 3030,00 грн. та з управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області 15150,00 грн. за період з 01.09.2002 р. по 31.08.2005 р. коштів згідно ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Постановою Луганського районного суду Житомирської області від 26 вересня 2007 року позовні вимоги задоволені в частині стягнення коштів за період з 30.09.2004 р. по 31.08.2005 р. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Справа № К-22566/08 Доповідач: Леонтович К.Г.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2008 року скасоване рішення суду першої інстанції та ухвалене нове судове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням апеляційного суду управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судового рішення, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач має є громадянином, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю і користується правами та пільгами, передбаченими Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , в тому числі, відповідно до ст. 39 має право на доплату до пенсії в розмірі однієї мінімальної заробітної плати.

В порушення наведеної норми відповідач виплачував доплата до пенсії відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 р. (836-96-п) , тобто у меншому розмірі ніж це передбачено ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідно до ст. 19 Конституції України суб’єкти владних повноважень зобов’язані діяти лише на підставі та в межах наданих повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України (254к/96-ВР) та іншими Законами України.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій вірно виходили з того, що при розрахунку су ми коштів на пенсійне забезпечення громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи слід керуватися ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не Постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 р. (836-96-п) , яка є підзаконним нормативно-правовим актом та порушує права позивача.

Крім того, суд апеляційної інстанції вірно зазначив про неможливість застосування в даному випадку річного строку звернення до суду передбаченого КАС України (2747-15) , а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судом апеляційної інстанції винесене законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області –відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2008 року –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав передбачених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.