Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: Васильченко Н.В., Леонтович К.Г., Цуркана М.І., Чалого С.Я., Черпіцької Л.Т.,

розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою Луганського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів на рішення господарського суду Луганської області від 21 червня 2005 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2008 року у справі за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до державного підприємства "Антрацит"про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -

У січні 2005 року Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося в суд з позовом до державного підприємства "Антрацит", в якому просило стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2000 - 2003 роках у розмірі 331100,99 грн.

Рішенням господарського суду Луганської області від 21 червня 2005 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2008 року, відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Справа № К-11121/08 Доповідач: Леонтович К.Г.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з того, що позовні вимоги не можуть бути задоволенні у зв’язку з пропуском передбаченого ст. 250 Господарського кодексу України строку стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, звітнім періодом сплати штрафних санкцій у справі є період з 1999 р. по 2003 р., а тому штрафні санкції повинні були сплачені відповідачем не пізніше 15.04.2004 р.

Відповідно до ст. 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до відповідача протягом 6 місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через 1 рік з дня порушення встановленими законодавчими актами правил.

Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося в суд з позовом про стягнення адміністративно-господарських санкцій 28.01.2005 р., тобто більше ніж через рік після подання відповідачем звіту №10-ІІІ за 2003 рік і попередні роки.

Таким чином, позовна заява подана з пропуском 6 місяців з дня виявлення порушення та пізніше як через 1 рік з дня порушення встановленими законодавчими актами правил.

Враховуючи викладене, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли до вірного висновку про відсутність підстав задоволення позовних вимог та притягнення державного підприємства "Антрацит"до адміністративно-господарської відповідальності.

Згідно ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу Луганського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів –відхилити.

Рішення господарського суду Луганської області від 21 червня 2005 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2008 року –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав передбачених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.