2а-1197/10/2670 Про скасування податкового повідомлення-рішення - 07.12.2010 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Банк Кіпру"на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.05.2010 у справі за його позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

01.02.2010 ВАТ "Банк Кіпру"звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом, в якому з урахуванням подальших змін просило визнати недійсним податкове повідомлення-рішення СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП від 08.02.2010 № 0000524310/3.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.05.2010 у позові відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що винесена із порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, позивачем укладено договір купівлі-продажу від 30.08.2004 року б/н з ТОВ "Стимул", згідно якого позивачем придбано нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Горького, 115. Даний договір було укладено з метою запобіганням збиткам за кредитним договором від 08.04.2002 р. № 27/02.

Позивачем було здійснено продаж 1220,0 кв.м. приміщення на загальну вартість 4709125 грн., в тому числі ПДВ 784854,17 грн.

Судом першої інстацнії встановлено, що частина приміщення, площею 71,5 кв. м. позивачем використана для відкриття свого відділення, а 29.04.05 позивачем виписана податкова накладна № 19 на суму 295698,54 грн., крім того ПДВ –59139,71 грн., номенклатура "переведення не житлового приміщення по вул. Горького, 115 відділення "Жовтневе"для використання в неоподатковуваних операціях".

Таким чином, в ході проведення перевірки встановлено, що у власності позивача залишилось нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Горького, буд 115, загальною площею 257,40 кв.м., в тому числі приміщення площею 71,5 кв.м., в якому розташоване банківське відділення.

Підставою для винесення спірного податкового-повідомлення-рішення стали матеріали виїзної планової перевірки ВАТ "Банк Кіпру"з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 по 31.12.2008, за наслідками якої був складений акт від 26.05.2009 № 195/43-10/19358784.

В ході перевірки ВАТ "Банк Кіпру"встановлено порушення вимог п. 4.2 ст. 4, пп.. 7.2.3, п. 7.2, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1, 7.4.3 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"№ 168/97-ВР, в результаті чого занижено ПДВ на суму 52741,63 грн.

За висновками акту перевірки позивачу винесено податкове повідомлення-рішення на загальну суму 79112,45 грн., з яких 52741,63 грн. –основний платіж та 26370,82 грн. –штрафні фінансові санкції. За наслідками адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що на виконання вимог ч. 2 ст. 71 КАС, як суб’єкт владних повноважень, виконав покладений на нього обов’язок щодо доказування правомірності прийнятого ним оспорюваного рішення.

Доводи апелянта полягають у тому, що при проведенні перевірки поверхнево досліджено питання придбання та реалізації зазначеного в акті об’єкту, в наслідок чого зроблений поспішний висновок щодо завищення податкового кредиту в сумі 49890,51 грн. Крім того, апелянт зазначає, що висновки податкового органу та суду першої інстанції про порушення позивачем вищезазначених вимог Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) щодо не включення до складу податкового зобов’язання по ПДВ суми безоплатної передачі товарно-матеріальних цінностей не відповідають чинному законодавству. Апелянт вважає, що ПДВ з витрат по проведенню святкових вечорів не повинен нараховуватись, оскільки в даному випадку відсутній факт поставки товару.

Колегія суддів звертає увагу на доводи апелянта та погоджується з рішенням суду першої інстанції лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП від 08.02.2010 № 0000524310/3 щодо визначення суми податкового зобов’язання у сумі 4276,68 грн., з яких 2851,12 грн. –основний платіж та 1425,56 грн. –штрафні фінансові санкції, виходячи з наступного.

Перевіркою встановлено, що філією банку у м. Запоріжжя не включено до складу податкових зобов’язань по податку на додану вартість суму безоплатної передачі товарно-матеріальних цінностей (кондитерських виробів та оливкового масла) з приводу святкування 8 Березня, Нового року членам трудового колективу, запрошеним клієнтам банку та дітям працівників банківської установи, що призвело до заниження ПДВ в сумі 2851,12 грн.

Згідно з матеріалами справи, при перевірці первинних банківських документів, меморіальних ордерів, фінансових чеків, розрахунків, податкових накладних встановлено, що протягом періоду, що перевірявся, позивачем були здійснені покупки кондитерських виробів та оливкового масла.

Відповідно до п. 1.4. ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість"поставка послуг –будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг.

Пунктом 1.23 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", визначено, що безоплатно надані товари (роботи) –це товари, що надаються платником податків згідно з договором дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладання таких угод, роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості.

Пунктом 4.2 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку (п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість").

До того ж, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв’язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновками відповідача, що передані під час святкування 8 Березня, Нового року членам трудового колективу, запрошеним клієнтам банку та дітям працівників банківської установи кондитерські вироби та оливкова олія є безоплатно наданими позивачем товарами, в зв’язку з чим не включення до складу податкових зобов’язань по ПДВ суму безоплатної передачі товарно матеріальних цінностей, призвело до заниження ПДВ на суму 2851,12 грн.

В свою чергу, відповідно до пп.. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б"підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Отже, оскільки позивачем занижено ПДВ на суму 2851,12 грн. по періодах: грудень 2006 року –1221,99 грн., березень 2007 року –220,72 грн., грудень 2007 року –300 грн., березень 2008 року –207,76 грн., грудень 2008 року –900,65 грн., то відповідачем правомірно застосовані штрафні (фінансові) санкції до позивача у розмірі 50 % такої суми –1425,56 грн., що не спростовано апелянтом.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу в цій частині без задоволення, а постанову суду в частині відмови у задоволенні даних позовних вимог –без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

При цьому, дійшовши висновку про необхідність скасування оскаржуваної постанови в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП від 08.02.2010 № 0000524310/3 щодо визначення суми податкового зобов’язання у сумі 74835,77 грн., з яких 49890,51 грн. –основний платіж та 24945,26 грн. –штрафні фінансові санкції, колегія суддів виходить з наступного.

Висновки акту перевірки, з якими погодився суд першої інстанціїх полягають у наступному.

Так, банком згідно договору купівлі-продажу придбано нерухоме майно, з метою запобігання збиткам за кредитним договором від 08.04.2002 № 27/02. Відповідно до п. 3 ст. 48 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк може мати у власності нерухоме майно загальною вартістю не більше 25 відсотків капіталу банку. Це обмеження не поширюється на майно, набуте банком з метою запобігання збиткам, за умови, що таке майно має бути відчужено банком протягом одного року з моменту набуття права власності на нього. Однак, частина приміщення, площею 71,5 кв.м банком використана для відкриття відділення. На думку відповідача при купівлі вищезазначеного приміщення до складу податкового кредиту банку повинна була включатися сума ПДВ, зменшена на суму вартості приміщення, в якому розташовано відділення банку. В зв’язку з чим, завищення суми податкового кредиту в червні 2006 року в розмірі 49890,51 грн., призвело до заниження податкового зобов’язання з ПДВ у відповідних періодах, а саме: за квітень 2008 року –на 687,51 грн., травень 2008 року –на 4147 грн., червень 2008 року –на 10045 грн., липень 2008 року –на 11935 грн., серпень 2008 року – на 16265 грн., вересень 2008 року –на 6811 грн.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками відповідача та суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Матеріали справи містять достатні докази того, що вищезазначене нерухоме майно було придбане позивачем 30.08.2004 у ТОВ "Стимул"як товар, який підлягав обов'язковому подальшому продажу (тобто його передбачалося використати для здійснення операції купівлі-продажу, яка є об'єктом оподаткування ПДВ), що в силу приписів пп. 7.4.1. п. 7.4. та абз. 2 пп. 7.5.1. п. 7.5. Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) дозволяло позивачу при відображенні податкового кредиту в червні 2006 року відповідно до податкової накладної, отриманої від ТОВ "Стимул", врахувати суму податкового кредиту в розмірі 49890,51 грн. по приміщенню площею 71,5 кв.м.

Так, із змісту договору купівлі-продажу б/н від 30.08.2004 та акту перевірки № 195/43-10/19358784 від 26.05.2009 слідує, що зазначений договір купівлі-продажу був укладений позивачем з ТОВ "Стимул"з метою запобігання збиткам за кредитним договором від 08.04.2002 № 27/02, що відповідає вищезазначеним вимогам п. 3 ст. 48 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

За придбане за вказаним договором нерухоме майно позивач сплатив ТОВ "Стимул"6185306,43 грн., в т.ч. ПДВ 1030884,41 грн. При цьому, таке нерухоме майно, у т.ч. приміщення площею 71,5 кв.м., позивач був зобов'язаний реалізувати на протязі одного року з моменту його придбання.

Таким чином, за договором купівлі-продажу б/н від 30.08.2004 позивач придбав у ТОВ "Стимул"товар (нерухоме майно, яке включало в себе приміщення площею 71,5 кв.м.), який в подальшому обов'язково передбачалося використати для здійснення операції купівлі- продажу, яка в силу пп. 3.1.1. п. 3.1. Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) є об'єктом оподаткування ПДВ.

У зв'язку з цим в силу пп. 7.4.1. п. 7.4. та абз. 2 пп. 7.5.1. п. 7.5. Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) у банка безумовно виникло право на податковий кредит у сумі 1030884,41 грн., у т.ч. на 49 890,51 грн. по приміщенню площею 71,5 кв.м.

Однак, через те, що ТОВ "Стимул"не надало позивачу податкову накладну останній в силу пп. 7.4.5. п. 7.4. Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) був позбавлений можливості одразу здійснити своє право на податковий кредит по операції купівлі-продажу нерухомого майна, у т.ч. приміщення площею 71,5 кв.м., від 30.08.2004, а тому дане право він здійснив після надання продавцем (ТОВ "Стимул") податкової накладної, тобто у червні 2006 року, що чинним законодавством України не забороняється.

Також необхідно зазначити, що у квітні 2005 року у позивача виникла потреба у приміщенні для розміщення відділення у м. Запоріжжі. Як вбачається із наявного у матеріалах справи листа управління НБУ в Запорізькій області "Про погодження відкриття відділення"у квітні 2005 року позивачем було прийнято рішення про те, щоб не відчужувати приміщення площею 71,5 кв.м., а використати його для розміщення відділення. Відповідне погодження було отримано від управління НБУ в Запорізькій обл. В подальшому приміщення площею 71,5 кв.м. було переведено позивачем з правового режиму "товару, який передбачалося використати для здійснення операції купівлі-продажу", в правовий режим "основних фондів, які передбачалося використовувати для здійснення операцій, що не є об'єктом оподаткування". Банк відобразив цю операцію у книзі обліку продажу товарів (робіт, послуг) по АБ "АвтоЗАЗбанк", що вбачається із наявного у матеріалах справи витягу з цієї книги та виписав податкову накладну від 29.04.2005 № 19 (копія також в матеріалах справи) на суму 295698,54 грн., крім того ПДВ - 59139,71 грн., який був перерахований до бюджету. В такий спосіб позивач з 29.04.2005 набув приміщення площею 71,5 кв.м. на правовому режимі "основних фондів, які передбачалося використовувати для здійснення операцій, що не є об'єктом оподаткування". Тому по цій операції, на відміну від попередньої операції від 30.08.2004, податковий кредит позивачем не нараховувався.

Законність та правильність такої операції позивача підтверджується актом ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 12.07.2006 № 2658-3133/22-01-19358784 "Про результати виїзної планової перевірки АБ "АвтоЗАЗбанк"з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2004 р. по 31.03.2006 р.", в якому на сторінці 35 в пункті 10 визнано правильним нарахування податкового зобов'язання з ПДВ (копія сторінки у матеріалах справи).

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що використовувати приміщення площею 71,5 кв.м. в якості відділення у м. Запоріжжя банк почав після здійснення операції від 29.04.2005, а не після операції від 30.08.2004.

В свою чергу, відмовляючи в задоволенні позову в цій частині, суд першої інстанції фактично допустив подвійне оподаткування платника податків по вказаній операції, оскільки, як зазначалось вище, позивачем було здійснено дві операції з частиною приміщень площею 71,5 кв.м.:

- придбання приміщення 30.08.2004 у ТОВ "Стимул"як товару, який підлягав обов'язковому подальшому продажу;

- відчуження приміщення як товару та набуття його в якості основних фондів шляхом переведення зазначеного приміщення з правового режиму "товар"до правового режиму "основні фонди".

За першою операцією позивач виступав в якості набувача товару, в результаті чого отримав право на податковий кредит.

По другій операції позивач виступив відчужувачем приміщення як товару, в результаті чого у позивача виникло податкове зобов'язання з ПДВ.

При цьому, податкове зобов'язання з ПДВ в розмірі 59139,71 грн. позивачем було сплачено до бюджету, що підтверджується наявною у матеріалах справи декларацією з ПДВ за квітень 2005 року, а в реалізації права на податковий кредит йому відмовлено, що не було враховано судом першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, відповідач не навів жодного доводу фінансового характеру, в обгрунтування його повідомлення рішення від 08.02.2010 № 0000524310/3 в частині визначення суми податкового зобов’язання у сумі 74835,77 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вирішив скасувати її в цій частині та ухвалити в цій частині нове рішення, оскільки судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цій частині.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 202, 205, 207 КАС України, суд

Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Банк Кіпру"на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.05.2010 –задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.05.2010 –скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 08.02.2010 № 0000524310/3 щодо визначення суми податкового зобов’язання у сумі 74835,77 грн., з яких 49890,51 грн. –основний платіж та 24945,26 грн. –штрафні фінансові санкції, та ухвалити в цій частині нову постанову, якою дані позовні вимоги задовольнити.