Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Гордійчук М.П., Леонтович К.Г., Бим М.Є., Конюшка К.В., Гончар Л.Я.

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Красилівської районної державної адміністрації на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2009 року у справі за позовом прокурора Красилівського району в інтересах ОСОБА_6 до Управління праці та соціального захисту населення Красилівської районної державної адміністрації Хмельницької області, Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, про стягнення недоплаченої разової щорічної грошової допомоги учаснику війни, –

В квітні 2008 року прокурор Красилівського району Хмельницької області звернувся в інтересах ОСОБА_6 з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Красилівської районної державної адміністрації Хмельницької області, просив стягнути з відповідача на користь ОСОБА_6 суму невиплаченої разової грошової допомоги за 2007 рік.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2009 року, позовні вимоги прокурора Красилівського району в інтересах ОСОБА_6 задоволені та зобов’язано Управління праці та соціального захисту населення Красилівської районної державної адміністрації Хмельницької області виплатити для ОСОБА_6 недоплачену частину одноразової щорічної грошової допомоги за 2007 рік як учаснику війни в сумі 1175 грн. 18 коп.

Не погоджуючись з судовими рішеннями у справі, Управління праці та соціального захисту населення Красилівської районної державної адміністрації Хмельницької області звернулось з касаційною скаргою, у якій просить ці рішення скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

При цьому касатор посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено та з цим погоджуються сторони, що позивач ОСОБА_6 є учасником війни, що підтверджується його посвідченням серії Д № 993265 виданого управлінням праці та соціального захисту населення Красилівської райдержадміністрації.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"позивачу щорічно до 5 травня повинна надаватись грошова допомога у розмірі трьох мінімальних пенсії за віком, як учаснику війни.

Згідно ст. 29 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2007 рік"Верховна Рада України встановила, що виплати в 2007 році щорічної разової допомоги учасникам війни здійснюватиметься в розмірі 55 грн.

Посилання судів першої та апеляційної інстанції на Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року (v0a6p710-07) у справі №1-29/2007, якими визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними), деякі положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) , у тому числі, і положення пунктів, якими зупинено на 2007 рік дію частину 5 статей 12, 13, 14 та 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"в частині визначення розміру виплати щорічної разової грошової допомоги, колегія суддів вважає помилковим, оскільки це рішення було прийнято після закінчення строку проведення цієї допомоги.

Тобто, на момент виплати щорічної допомоги (до 05 травня), відповідач діяв відповідно до діючого законодавства.

Таким чином, у відповідача відсутні правові підстави для здійснення такої виплати за 2007 рік відповідно до Закону України від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ (3551-12) .

Отже, для вирішення цього спору судам попередніх інстанцій необхідно було визначитись, який з зазначених вище законів є пріоритетним та підлягав застосуванню у правовідносинах, що виникли.

Згідно зі статтею 75 Конституції України, Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні. Конституція України (254к/96-ВР) не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі, залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас, Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 03 жовтня 1997 року № 4-зп (v004p710-97) у справі про набуття чинності Конституцією України (254к/96-ВР) зазначив: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше".

За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України.

Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

З огляду на викладене вище, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, оскільки висновок судів про зобов’язання зробити виплату одноразової грошової допомоги до 05 травня за 2007 рік є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства України.

Керуючись ст. ст. 222, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, –

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Красилівської районної державної адміністрації задовольнити.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2009 року скасувати.

Прийняти по справі нову постанову.

В задоволенні позову прокурора Красилівського району в інтересах ОСОБА_6 до Управління праці та соціального захисту населення Красилівської районної державної адміністрації Хмельницької області, Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, про стягнення недоплаченої разової щорічної грошової допомоги учаснику війни відмовити.

постанова набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та порядку, які встановлені ст. ст. 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.