ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"11" листопада 2010 р. м. Київ К-8347/09
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Сороки М.О.,
Гашицького О.В.,
Рецебуринського Ю.Й.,
Розваляєвої Т.С.,
Черпака Ю.К.,
провівши в порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної адміністрації Макіївської міської ради (далі –УПСЗН) про стягнення недоотриманої суми,-
встановив:
У вересні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що він є інвалідом війни 1 групи, а тому відповідно до статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"від 22 жовтня 1993 року має право на отримання разової щорічної грошової допомоги до 5 травня у розмірі 10 мінімальних пенсій за віком. Однак, відповідач у 2007-2008 роках провів йому виплату цієї допомоги в розмірі, нижчому, ніж передбачено статтею 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Вважаючи, що відповідач при нарахуванні та виплаті вказаної допомоги повинен керуватись лише Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) , позивач просив стягнути з відповідача на його користь невиплачену грошову допомогу за 2007-2008 роки у розмірі 10 мінімальних пенсій за віком.
Постановою Кіровського районного суду м. Макіївки Донецької області від 25 вересня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2009 року, позов задоволено. Визнано дії УПСЗН протиправними. Стягнуто з УПСЗН на користь ОСОБА_1 недоплачену разову грошову допомогу до 5 травня за 2007 рік у розмірі 3650,60 грн., за 2008 рік –4310,00 грн.
У касаційній скарзі УПСЗН, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 є інвалідом війни 1 групи і має право на щорічну одноразову допомогу до 5 травня.
При цьому управління праці та соціального захисту населення Петровської районної у місті Донецьку ради, де позивач перебуває на обліку, виплачувало позивачу у 2007-2008 роках щорічну одноразову допомогу до 5 травня - відповідно до Законів України "Про Державний бюджет України"на відповідні роки.
Постановляючи рішення про задоволення позовних вимог щодо виплати позивачеві щорічної одноразової допомоги до 5 травня за 2007-2008 роки, суди виходили з того, що у відповідача були наявні правові підстави для здійснення такої виплати, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) та рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (v010p710-08) визнані неконституційними положення Законів України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) та "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) , яким встановлено виплати щорічної разової допомоги щорічної грошової допомоги до 5 травня.
Проте з таким висновком погодитись неможливо, оскільки він не відповідає нормам матеріального права з огляду на наступне.
Статтею 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"передбачено, що інвалідам війни 1 групи виплачується щорічна одноразова допомога до 5 травня в розмірі 10 мінімальних пенсій за віком.
Разом з тим, Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року (489-16) інвалідам війни 1 групи була передбачена виплата щорічної разової грошової допомоги у 2007 році в розмірі 450 грн. і зупинена дія частини п'ятої статей 12, 13, 14 та 15 вищенаведеного Закону України.
А пунктом 20 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) частину п'яту статті 12 та частину п'яту статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" викладено в редакціях, згідно з якими щорічно до 5 травня учасникам бойових дій, а також інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Окрім того, постановою Кабінету Міністрів України №183 від 12 березня 2008 року (183-2008-п) встановлено, що у 2008 році виплата разової грошової допомоги інвалідам війни ІІ групи здійснюється у розмірі 500 грн.
Тобто, в даному випадку на період виникнення спірних правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мали однакову юридичну силу, але по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 5 травня.
Водночас відповідно до позиції Конституційного Суду України, висловленої у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп (v004p710-97) у справі про набуття чинності Конституцією України (254к/96-ВР) , конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.
За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України.
Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
Виходячи з наведених положень Конституції України (254к/96-ВР) та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що Законами України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) фактично змінено положення Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) , який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення статей Законів України "Про Державний бюджет України" на відповідний рік.
При цьому, зазначені Закони України, в період, протягом якого позивач міг отримати грошову допомогу в порядку, визначеному частиною 4 статті 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"(до 5 травня 2007 року та до 5 травня 2008 року), не були визнані неконституційними.
Тобто за 2007-2008 роки позивачу була проведена виплата щорічної допомоги до 5 травня, відповідно до законів, які діяли на момент виникнення спірних відносин, а саме: на час призначення та виплати позивачу органами праці та соціального захисту населення вищезазначеної щорічної разової допомоги, і тому висновок судів про задоволення позовних вимог за вказаний період був помилковим.
Окрім того, колегія суддів вважає помилковим посилання судів на пункт 1 рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року (v0a6p710-07) у справі № 1-29/2007, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними), положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) , у тому числі і положення п. 13 ст. 71, якою зупинено на 2007 рік дію частини 5 статей 12, 13, 14 та 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги, а також посилання судів на рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (v010p710-08) в частині визнання неконституційними положення статті 20 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", - оскільки зазначені рішення були прийняті після проведення виплати цієї допомоги.
Тобто, на момент виплати щорічної допомоги (до 5 травня 2007 року та до 5 травня 2008 року) відповідач діяв відповідно до чинного законодавства.
Таким чином, суди при розгляді справи дійшли помилкового висновку, про те, що у 2007 та 2008 роках виплата щорічної разової грошової допомоги до 05 травня здійснювалась відповідачем із порушенням спеціального законодавства, оскільки правові підстави для здійснення такої виплати за 2007, 2008 роки відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) були відсутні.
Виходячи з наведеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що у судів першої та апеляційної інстанції не було законних підстав для задоволення позовних вимог, оскільки відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства.
Згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені правильно і повно, але при цьому суди допустилися порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення.
Зважаючи на те, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи правильно та повно встановлені фактичні обставини справи, однак при прийнятті рішень суди допустили порушення норм матеріального права, які призвели до постановлення в частині незаконних судових рішень, а також те, що у справі не вимагається збирання або додаткова перевірка доказів - судові рішення першої та апеляційної інстанції в частині зобов’язання відповідача щодо виплати щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня за 2007-2008 роки рік підлягають скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 229, 230, 231 КАС України, суд,
постановив:
Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної адміністрації Макіївської міської ради задовольнити частково.
Постанову Кіровського районного суду м. Макіївки Донецької області від 25 вересня 2008 року і ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2009 року –скасувати.
Ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної адміністрації Макіївської міської ради про стягнення недоотриманої разової грошової допомоги до 5 травня за 2007-2008 роки –відмовити.
постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення ї копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235-2442 КАС України (2747-15) .