Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Весельської Т.Ф.,

Мироненка О. В.,

Мороз Л.Л.,

Смоковича М. І.,

Чумаченко Т. А.,

розглянувши в порядку попереднього

розгляду касаційну скаргу

ОСОБА_6 на

постанову Гагарінського районного суду м. Севастополя від 22 січня

2008 року та ухвалу Апеляційного суду міста Севастополя від 17

квітня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Севастопольської

міської державної адміністрації, відділу захисту ліквідаторів ЧАЕС

про зобов’язання вчинити певні дії, -

ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до Севастопольської міської державної адміністрації, відділу захисту ліквідаторів ЧАЕС про зобов’язання надати 2-кімнатну квартиру.

Постановою Гагарінського районного суду м. Севастополя від 22 січня 2008 року в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду міста Севастополя від 17 квітня 2008 року постанову Севастопольської міської державної адміністрації, відділу захисту ліквідаторів ЧАЕС про зобов’язання вчинити певні дії залишено без зміни.

Не погоджуючись з постановленими у справі рішеннями, ОСОБА_6 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, просить оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати та повернути справу на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_6 є особою, постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії.

Відповідно до рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 15 травня 1997 року, у відповідності до вимог пункту 10 статті 20 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", за списком громадян, які користуються правом позачергового отримання жилої площі, - розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації №1886-р від 22 жовтня 1997 року позивачу була надана однокімнатна квартира на склад сім'ї з однієї особи.

Вподальшому відповідно до витягу з розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 21 грудня 2006 року №1268-р ОСОБА_6 та його мати були прийняті на загальний квартирний облік (як проживаючі в одній кімнаті, різностатеві члені родини, які старші 9-річного віку).

Згідно з вимогами статті 20 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"особам, віднесеним до категорії 1 (пункт 1 статті 14), надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги, в тому числі і позачергове забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов (включаючи сім'ї загиблих або померлих громадян).

Разом з тим, пільгами, передбаченими пунктом 10 статті 20 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", щодо забезпечення житлом громадяни мають право скористатися лише один раз.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди виходили з того, що повторне надання пільгової житлової площі позивачу, який таким правом вже скористався (отримавши у 1997 році однокімнатну квартиру), чинним законодавством не передбачено.

З таким висновком судів погоджується і колегія суддів Вищого адміністративного суду України, оскільки він ґрунтується на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права.

Постановлені у справі судові рішення є законними та обґрунтованими, і підстави для їх зміни чи скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 2201, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Постанову Гагарінського районного суду м. Севастополя від 22 січня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду міста Севастополя від 17 квітня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Севастопольської міської державної адміністрації, відділу захисту ліквідаторів ЧАЕС про зобов’язання вчинити певні дії –залишити без зміни.

Ухвала оскарженню не підлягає.