Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Цуркана М.І.

(головуючий);

Васильченко Н.В.;

Леонтович К.Г.;

Конюшка К.В.;

Черпіцької Л.Т.,

секретар судового засідання - Шпикуляк В.Г.;

за участю представника відповідача Бродського Є.Ю., представника Генеральної прокуратури України –Ходаківського М.П., представника третьої особи – Жури В.В., та представника Кабінету Міністрів України –Андреєвої О.Г.,

здійснивши розгляд у відкритому судовому засіданні адміністративної справи за позовом Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області, Левківської сільської ради Ізюмського району Харківської області до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, третя особа –товариство з обмеженою відповідальністю "Харків-Цемент СМ" про визнання недійсним спеціального дозволу на користування надрами, що переглядається за касаційною скаргою Заступника Генерального прокурора України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 грудня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2010 року

У вересні 2008 року Заступник Генерального прокурора України звернувся до суду в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області, Левківської сільської ради Ізюмського району Харківської області із позовом до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України (Мінприроди) про визнання спеціального дозволу на користування надрами недійсним та зобов’язання відповідача анулювати такий дозвіл.

Зазначав, що 17 грудня 2007 року відповідачем видано ТОВ "Харків-Цемент СМ"спеціальний дозвіл №3251 на користування надрами Савинської ділянки в Ізюмському районі Харківської області площею 314 гектар.

Посилаючись на відсутність у ТОВ "Харків-Цемент СМ"необхідного для отримання такого дозволу цілісного майнового комплексу та погодження місцевої ради про надання земельної ділянки, просив визнати дозвіл недійнсим та зобов’язати відповідача анулювати його.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 грудня 2008 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2010 року у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на порушення судами норм процесуального та матеріального права, просить оскаржувані рішення скасувати, а у справі ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Заслухавши доповідача, представників прокуратури, відповідача, третьої особи, здійснивши перевірку доводів касаційної скарги, матеріалів справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами встановлено, що 17 грудня 2007 року відповідачем видано товариству "Харків-Цемент СМ"спеціальний дозвіл на користування надрами Савинської ділянки площею 314 гектар.

Також встановлено, що видача цього дозволу ТОВ "Харків-Цемент СМ"відбулась без проведення аукціону, на підставі підпункту 8 пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 14 березня 2007 р. N 480 (480-2007-п) "Про затвердження Порядку надання у 2007 році спеціальних дозволів на користування надрами'як підприємству, що є орендарем цілісного майнового комплексу, побудованого (реконструйованого) з метою видобування та переробки корисних копалин з ділянки надр, на користування якою надається дозвіл.

Зазначений цілісний майновий комплекс отримано ТОВ "Харків-Цемент СМ"на підставі договору оренди від 13 листопада 2007 року зі строком на 241 календарний місяць.

Відмовивши в задоволенні позову, суд першої інстанції, а апеляційний суд погодившись з таким висновком, виходили з того, що Мінприроди при видачі спірного дозволу дотримав необхідну процедуру, передбачену законодавством, об’єкт нерухомості, переданий в оренду ТОВ "Харків-Цемент СМ"на підставі договору оренди від 13 листопада 2007 року відповідає поняттю цілісного майнового комплексу, відтак спірний дозвіл міг бути виданий без проведення аукціону.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України з такими висновками судів погоджується частково.

Так, відповідно до Наказу Фонду державного майна, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольного комітету "Про затвердження Положення про продаж цілісних майнових комплексів державних підприємств, які за класифікацією об'єктів приватизації віднесені до груп В, Г" від 26.07.2002 N 1336 (z0784-02) цілісний майновий комплекс це об'єкт, сукупність активів якого забезпечує провадження окремої господарської діяльності на постійній і регулярній основі.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" цілісним майновим комплексом є господарський об'єкт з завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг) з наданою йому земельною ділянкою, на якій він розміщений, автономними інженерними комунікаціями, системою енергопостачання.

Як вбачається з матеріалів справи, та як правильно встановлено судами, об’єкт нерухомості, переданий в оренду ТОВ "Харків-Цемент СМ"на підставі договору оренди від 13 листопада 2007 року відповідає поняттю цілісного майнового комплексу так як дозволяє здійснювати повний цикл виробництва цементу "сухим"способом.

Таким чином, суди дійшли правильного висновку, що спірний дозвіл не може бути визнаний недійсним внаслідок невідповідності виробничого комплексу ТОВ "Харків-Цемент СМ"поняттю цілісного майнового комплексу, побудованого з метою видобування та переробки корисних копалин.

В той же час, судами належним чином не досліджено дотримання Мінприроди при видачі спірного дозволу положення частини третьої статті 16 Кодексу України про надра, за правилами якої, надання спеціальних дозволів на користування надрами здійснюється після попереднього погодження з відповідною Радою народних депутатів питання про надання земельної ділянки для зазначених потреб.

Позивачем неодноразово зверталась увага на відсутність такого погодження як на підставу визнання спірного дозволу недійсним, проте суди помилково не дослідили правових наслідків недотримання наведеної вимоги. Посилання апеляційного суду на рішення Харківської обласної ради від 06 вересня 2007 року №490-V є також помилковим, з огляду на те, що даним рішенням погоджено лише надання у користування надр.

З огляду на викладене, суди мали дослідити такі питання: на території яких територіальних громад знаходиться спірна земельна ділянка, і, відповідно, які місцеві ради мають повноваження попередньо погоджувати надання земельних ділянок, відповідно вимог статті 16 Кодексу України про надра.

Так як судами ці обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, в порушення норм процесуального права не з’ясовані, то оскаржувані рішення підлягають скасуванню, а справа – направленню на новий розгляд до суду першої інстанції у відповідності до вимог частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Заступника Генерального прокурора України задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 грудня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2010 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.