Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні

Постановою Господарського суду Запорізької області від 09.07.2007 р. (суддя –С.А.Гончаренко), залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2008 р. (судова колегія у складі: головуючий суддя –О.А.Проценко, судді –А.О.Коршун, Н.П.Баранник), повністю задоволено позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Авіакомпанія Константа"(далі –позивач) до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя (далі –відповідач). Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення від 04.09.2006 р. №0001012301/0, від 29.09.2006 р. №0001012301/1, від 07.12.2006 р. №0001012301/2, стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. судового збору.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що доводи податкового органу про завищення підприємством суми амортизаційних відрахувань спростовуються матеріалами справи та рішенням суду, що набрало законної сили у справі №24/137-18/42-АП.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить зазначені судові рішення скасувати та постановити нове, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

Письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача позивачем не надано.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що представниками контролюючого органу було проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2003 р. по 31.03.2006 р., якою, крім інших, встановлено порушення підприємством пп.8.3.1 п.8.3, пп.8.7.1 п.8.7 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"від 28.12.1994 р. №334/94-ВР (з наступними змінами та доповненнями), а саме занижено податок на прибуток на загальну суму 857.407,00 грн..

За результатами зазначеної перевірки 21.08.2006 р. було складено акт №82/23-1/20508143, на підставі якого 04.09.2006 р. прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0001012301/0, яким визначено позивачу суму податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 1.714.814,00 грн. (в т.ч. 857.407,00 грн. –основного платежу та 857.407,00 грн. –штрафних (фінансових) санкцій).

У результаті адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення, було прийнято нові –аналогічні за змістом, від 29.09.2006 р. №0001012301/1 та від 07.12.2006 р. №0001012301/2.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, надані сторонами докази в їх сукупності, перевіривши та дослідивши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, у 1998-1999 роках було здійснено заходи щодо перетворення Державного підприємства "Авіакомпанія Константа"на Відкрите акціонерне товариство "Авіакомпанія Константа". Оцінку вартості майна, яке підлягало приватизації було зроблено відповідно до Методики оцінки вартості майна під час приватизації, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.1998 р. №1114 (1114-98-п) (з наступними змінами та доповненнями).

Відповідно до п.32 зазначеної Методики (1114-98-п) , вартість цілісного майнового комплексу зменшується на вартість дооцінки залишкової вартості основних засобів, тобто на різницю між проіндексованою станом на 01.04.1996 р. балансовою (залишковою) вартістю основних засобів, вартість яких враховується під час визначення початкової ціни або розміру статутного фонду, і їх залишковою вартістю без урахування зазначеної індексації.

Згідно з п.43 цієї ж Методики (1114-98-п) , у разі створення відкритих акціонерних товариств на базі майна державних або орендних підприємств розмір статутного фонду визначається шляхом проведення масової оцінки відповідно до вимог п.13 - 34 цієї Методики (1114-98-п) без урахування індексації первісної вартості основних фондів станом на 01.04.1996 р..

Правовий аналіз зазначених законодавчих норм дає підстави погодитись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій відносно того, що при визначенні статутного фонду у разі створення акціонерних товариств на базі майна державних підприємств, сума індексації не включається до статутного фонду таких новостворених товариств.

Як вбачається з матеріалів справи, балансова (залишкова) вартість основних засобів на момент приватизації (на 01.01.1999 р.) складала 17.422.200,00 грн., її було зменшено на 15.294.800,00 грн. та на час реєстрації статуту позивача статутний фонд було визначено у сумі 2.338.500,00 грн., що як правильно встановлено судовими інстанціями, цілком відповідає законодавчим приписам.

Крім того, судова колегія Вищого адміністративного суду України погоджується з доводами судів попередніх інстанцій стосовно того, що правомірність застосування позивачем амортизаційних відрахувань до проіндексованої вартості основних засобів встановлено постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 18.08.2006 р. у справі №24/137-18/42-АП, яка набрала законної сили.

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Зважаючи на викладене, судовими інстанціями обґрунтовано встановлено помилковість доводів податкового органу щодо порушення позивачем Порядку відображення в бухгалтерському обліку і звітності операцій, пов’язаних з приватизацією та орендою державних підприємств, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 16.12.1993р. №109 (z0200-93) , відтак донарахування податкових зобов’язань платнику податків правомірно визнано безпідставним.

Оскільки, донарахування контролюючим органом податкових зобов’язань за основним платежем правильно визнано судами необґрунтованим, відповідно скасування податкових повідомлень-рішень в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених Законом України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"від 21.12.2000 р. №2181-III (2181-14) , також є аргументованим.

Відповідно до ч.3 ст.220 КАС України (2747-15) суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах заявленої касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення –залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя на постанову Господарського суду Запорізької області від 09.07.2007 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2008 р. у справі №11/268/07-АП (22а-829/08 –номер справи у суді апеляційної інстанції) залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду Запорізької області від 09.07.2007 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2008 р. у справі №11/268/07-АП (22а-829/08 –номер справи у суді апеляційної інстанції) залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.