К-20930/08-С Про перерахунок пенсії - 04.11.2010 Прийняття

У квітні 2007 року ОСОБА_6 звернувся з позовом до УПФ, у якому просив зобов’язати відповідача здійснити перерахунок пенсії з урахуванням 685 руб., які були виплачені як премія за роботу в зоні відчуження на Чорнобильській АЕС, виплативши компенсацію за їх недоотримання, та виплатити 916,40 руб. за червень оплату праці за дні роботи у зоні відчуження (з 30.04.1986 р.по 30.06.1986 р.), під час якої отримано максимально допустиму дозу радіації

До того ж просив здійснити перерахунок пенсії відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як інваліду 3 групи, захворювання якого пов’язане з наслідками Чорнобильської катастрофи в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.

Постановою Куп’янського міськрайонного суду Харківської області від 4 липня 2008 року позов задоволено. Зобов’язано УПФ здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_6 у розмірі 6 мінімальних пенсій та додаткової пенсії у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, виходячи встановленої законом мінімальної пенсії за віком у розмірі –з 01.10.2006року - 366 грн., з 01.01.2007 року - 380 грн., з 01.04.2007року - в 406 грн., з 01.04.2007року –411 грн., з 01.01.2008 року –470 грн., з 01.04.2008 року - 481 грн.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2008 року постанову суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково. Зобов’язано УПФ здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_6 у розмірі 6 мінімальних пенсій та додаткової пенсії у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, виходячи встановленої законом мінімальної пенсії за віком, визначеного ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"та провести відповідні виплати за період з 01.10.2006 року по 21.02.2008 року. У задоволенні решти вимог відмовлено.

У касаційній скарзі УПФ, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати і постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга з підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Встановлено, що ОСОБА_6 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесений до першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є інвалідом 3 групи захворювання, яке пов’язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, у зв’язку з чим йому була призначена державна пенсія відповідно до ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Позивач отримує пенсію за ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", розмір якої обчислений у відповідності до постанов Кабінету Міністрів України.

Задовольняючи позов, суди правильно виходили з того, що відповідач повинен провести нарахування та виплату пенсій позивачу, виходячи з їх розмірів, встановлених Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , а не постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2002р. № 1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" (1-2002-п) .

Відповідно до чинної на час спірних правовідносин ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами третьої групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.

Згідно зі ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів третьої групи, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.

За таких обставин правильними та такими, що відповідають Закону (796-12) , є висновки судів попередніх інстанцій, що позивач має право на призначення пенсії у розмірі не нижчому від 6 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ст.ст. 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.

Згідно чинного законодавства розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене, правильними є висновки судів попередніх інстанцій щодо неприйняття до уваги положень ч.3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом (1058-15) , оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлене ст.ст. 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Згідно з ч.3 ст.67 вказаного Закону, яка набрала чинності 31.10.2006р., у разі збільшення визначеного законом розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, підвищується розмір пенсії визначений відповідно до ст.54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму і цей перерахунок проводиться з дня встановлення цього мінімуму.

Відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.

Оскільки пенсія позивачу має визначитись виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то у разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції і ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову, апеляційний суд виходив з того, що судом не правильно зазначено період, за який відповідача необхідно зобов’язати здійснити вказані перерахунки пенсії, та не розглянуті усі позовні вимоги позивача.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині зобов’язання відповідача включити до розміру пенсії 685 руб., які були виплачені як премія за роботу в зоні відчуження на Чорнобильській АЕС, суд виходив з того, що відповідно до Розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986 року за № 964 (v0964400-86) рс, військовозобов’язаним, призваним на військові збори і безпосередньо зайнятим на роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС, що отримали гранично допустиму дозу) опромінення, у зв’язку з чим вони не могли бути допущені до виконання робіт в зонах, по місцю їх основної роботи, їм проводилась виплата одноразової винагороди, в розмірі п’ятикратної місячної тарифної ставки.

Суд правильно відмовив у задоволенні позову в цій частині, оскільки виплачена позивачу допомога у розмірі 685 руб. є одноразовою і не підлягає включенню до розміру пенсії.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині зобов’язання відповідача виплатити за червень оплату праці за дні роботи у зоні відчуження (з 30.04.1986 р. по 30.06.1986 р.), під час якої отримано максимально допустиму дозу радіації у сумі 916,40 руб., суд правильно виходив з того, що вказана доплата була виплачена позивачу у червні 1990 р. з розшифруванням по місяцях за вказаний період перебування у зоні –за травень 1986 р. у сумі 448,72 руб. та за червень 1986 р. –467,68 руб.

Однак, судами не враховано, що пунктом 28 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) , який набрав чинності з 01 січня 2008 року, внесено зміни до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) :

текст ст. 50 закону викладено у такій редакції: "Особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам I групи - 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; інвалідам II групи - 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність";

текст ст. 54 закону викладено у такій редакції: "У всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році: по I групі інвалідності - 220 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по II групі інвалідності - 200 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по III групі інвалідності - 180 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 - 1990 роках та осіб, евакуйованих у 1986 році із зони відчуження: по I групі інвалідності - 160 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по II групі інвалідності - 150 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по III групі інвалідності - 140 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; для інших інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою: по I групі інвалідності - 130 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по II групі інвалідності - 120 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по III групі інвалідності - 110 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; дітям-інвалідам - 70 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Судами не дано оцінки, чи виплачувалася позивачу з 1 січня 2008 року відповідачем державна та додаткова пенсія у розмірах, встановлених вказаними статтями. Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (v010p710-08) визнано неконституційним положення пункту 28 розділу ІІ Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) .

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином у 2008 році, а саме з 22 травня - дня прийняття Конституційним судом України рішення № 10-рп/2008 (v010p710-08) - у відповідача виникло чергове зобов'язання перерахувати державну та додаткову пенсію у розмірах, встановлених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , в редакції закону до 01 січня 2008 року.

Для вирішення цього спору необхідно встановлювати нові обставини та проводити розрахунки, чого за приписами частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України не може зробити суд касаційної інстанції. Тому дану справу слід направити на новий розгляд у суд першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 КАС України, суд

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Куп’янському районі Харківської області задовольнити частково.

Постанову Куп’янського міськрайонного суду Харківської області від 4 липня 2008 року і постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2008 року в частині зобов’язання УПФ здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_6 відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"за 2008 рік –скасувати і в цій частині справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.