Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

секретар судового засідання Шевченко Ю.В.,

за участю позивача та представника Верховної Ради України Лаптієва А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України про визнання протиправними бездіяльності, дій, скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії,

17 вересня 2010 року ОСОБА_1. звернувся до суду із вказаним позовом. В обґрунтування позовних вимог він зазначав, що 08 вересня 2010 року відбулося засідання Комітету Верховної Ради України з питань правосуддя (далі –Комітет), до порядку денного якого включено розгляд подання виконуючого обов’язки Голови Вищого господарського суду України від 20 липня 2010 року № 06-02.14/374 про обрання ОСОБА_1. суддею Господарського суду м. Києва безстроково. Під час розгляду подання Комітетом позивач був видалений головуючим з приміщення, в якому проходило засідання, у зв’язку з питаннями, що виникли у останнього. Про результат розгляду вказаного подання він дізнався лише після отримання витягу з протоколу засідання Комітету від 08 вересня 2010 року № 66, в якому зазначалось про направлення подання про його обрання на посаду судді безстроково до Вищої ради юстиції. Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача, оскільки в порушення вимог статті 9 Закону України "Про порядок обрання на посаду та звільнення з посади професійного судді Верховною Радою України"№1625-IV від 20 липня 2004 року (далі – Закон № 1625-IV (1625-15) ) Комітет протягом шести місяців з дня надходження документів замість одного місяця не провів ретельну перевірку цих матеріалів. Крім того, вказує, що, діючи всупереч положень частини 8 статті 9, частин 2,4,5 статті 10 Закону № 1625-IV, подання розглянуто і рішення від 08 вересня 2010 року № 66 ухвалене за відсутності позивача. Такі дії, вчинені на стадії розгляду подання про обрання ОСОБА_1. на посаду судді Господарського суду м. Києва безстроково, просив визнати протиправними, а рішення Комітету від 08 вересня 2010 року № 66 в частині, що стосується направлення подання відносно нього до Вищої ради юстиції, –незаконним. ОСОБА_1. також просив зобов'язати відповідача розглянути подання про його обрання на посаду судді Господарського суду м. Києва безстроково в його присутності з подальшим включенням цього питання на пленарне засідання Верховної Ради України.

У запереченнях на адміністративний позов Верховна Рада України просить відмовити у його задоволенні. Вказує, що позивач фактично оскаржує дії та рішення Комітету Верховної Ради України з питань правосуддя, а рішення комітетів не є актами Парламенту. Зазначає, що Верховна Рада України не розглядала матеріали щодо обрання ОСОБА_1. суддею Господарського суду м. Києва безстроково та не ухвалювала відповідного рішення з цього питання, а тому не здійснювала владних управлінських функцій відносно позивача. Отже, між сторонами відсутні спірні правовідносини, які б потребували вирішення у суді адміністративної юрисдикції.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1. та представник відповідача Лаптієв А.М. підтримали свої доводи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з частиною другою статті 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою і не може виходити за межі позовних вимог.

Зміст позовних вимог - це обраний позивачем спосіб захисту судом прав, свобод чи інтересів, які він вважає порушеними.

ОСОБА_1 Указом Президента України від 11 травня 2004 року №514/2004 (514/2004) призначений строком на п’ять років на посаду судді Господарського суду м. Києва. Строк повноважень на посаді судді ОСОБА_1. закінчився 11 травня 2009 року.

Оскаржуючи до суду протиправну бездіяльність, дії та рішення Комітету Верховної Ради України з питань правосуддя, позивач просив зобов'язати відповідача –Верховну Раду України розглянути подання про обрання ОСОБА_1. на посаду судді Господарського суду м. Києва безстроково в його присутності, з подальшим включенням цього питання на пленарне засідання Верховної Ради України. Саме такий спосіб захисту порушених, на думку позивача, прав обрав ОСОБА_1.

Відповідно до пункту 27 статті 85 Конституції України обрання суддів безстроково належить до повноважень Верховної Ради України.

На час виникнення спірних правовідносин порядок обрання на посаду судді визначався Законом України "Про порядок обрання на посаду та звільнення з посади професійного судді Верховною Радою України"від 18 березня 2004 року № 1625-IV (1625-15) та Регламентом Верховної Ради України від 10 лютого 2010 року №1861-VI (1861-17) , оскільки відповідно до Перехідних та прикінцевих положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів"від 07 липня 2010 року № 2453-VI (2453-17) , цей Закон (2453-17) набирає чинності з дня його опублікування, крім порядку розгляду Верховною Радою України питань та прийняття рішень про обрання кандидата на посаду судді безстроково, який вводиться в дію після початку діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, сформованої у порядку, встановленому цим Законом (2453-17) . Станом на 08 вересня 2010 року Вища кваліфікаційна комісія суддів України у встановленому порядку сформована не була. Матеріали про призначення чи обрання суддів на посади, передані в установленому порядку до набрання чинності цим Законом (2453-17) , розглядаються у порядку, що діяв до набрання ним чинності.

Статтею 2 Закону № 1625-IV встановлено наступний порядок обрання кандидата на посаду судді безстроково: 1) звернення кандидата на посаду судді безстроково до державної судової адміністрації, а суддів Верховного Суду України та суддів спеціалізованих судів - до голів цих судів щодо рекомендації їх для обрання суддями безстроково; 2) підготовка матеріалів щодо обрання кандидата суддею безстроково з повідомленням про це в місцевих засобах масової інформації, газеті "Голос України"та направлення їх до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) надання рекомендації про можливість обрання кандидата на посаду судді безстроково Вищою кваліфікаційною комісією суддів України; 4) подання Головою Верховного Суду України або головою відповідного вищого спеціалізованого суду до Верховної Ради України матеріалів про обрання кандидата суддею безстроково; 5) розгляд Комітетом Верховної Ради України, до відання якого належить розгляд питання про обрання суддів та звільнення суддів, обраних безстроково подання про обрання кандидата суддею безстроково, прийняття рішення щодо рекомендації або нерекомендації кандидата на посаду судді безстроково та внесення цього рішення на розгляд Верховної Ради України; 6) прийняття Верховною Радою України рішення щодо обрання кандидата або відмови йому в обранні на посаду судді безстроково.

Правовий статус комітетів Верховної Ради України, їх функції та організаційні основи діяльності визначені Законом України від 4 квітня 1995 року №116/95-ВР "Про комітети Верховної Ради України" (116/95-ВР) . Згідно статті 1 цього Закону комітет Верховної Ради України (далі - комітет) - орган Верховної Ради України, який утворюється з числа народних депутатів України для здійснення за окремими напрямами законопроектної роботи, підготовки і попереднього розгляду питань, віднесених до повноважень Верховної Ради України, виконання контрольних функцій. Комітет відповідальний перед Верховною Радою України і підзвітний їй.

Отже, згідно цього Закону та статті 89 Конституції України комітети Верховної Ради України не є органами державної влади, а їх рішення, висновки та рекомендації мають для Верховної Ради України не обов’язковий, а лише дорадчий характер. Згідно з частиною 1 статті 11 вказаного Закону комітети здійснюють законопроектну, організаційну та контрольну функції. До організаційної функції комітетів серед інших належить попереднє обговорення відповідно до предметів їх відання кандидатур посадових осіб, яких згідно з Конституцією України (254к/96-ВР) обирає, призначає, затверджує Верховна Рада України або надає згоду на їхнє призначення, підготовці до розгляду Верховною Радою України відповідних висновків щодо цих кандидатур (стаття 13 цього Закону).

Таким чином, за своїм конституційним статусом комітети є органами, які забезпечують здійснення парламентом його повноважень.

Відповідно до положень статей 5 і 6 Закону № 1625-IV однією з підстав для розгляду Верховною Радою України матеріалів про обрання кандидата на посаду судді безстроково визначено наявність у нього рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

08 вересня 2010 року відбулося засідання Комітету Верховної Ради України з питань правосуддя, до порядку денного якого включено розгляд подання виконуючого обов’язки Голови Вищого господарського суду України від 20 липня 2010 року № 06-02.14/374 про обрання ОСОБА_1. суддею Господарського суду м. Києва безстроково. За результатами засідання Комітету вирішено повернути подання про обрання ОСОБА_1. суддею Господарського суду м. Києва безстроково до Вищої ради юстиції.

Судом встановлено, що на це засідання Комітету позивача було запрошено у встановленому порядку.

Отже, процедура розгляду питання про обрання судді безстроково на цій частині Комітетом дотримана.

Судом встановлено, що до подання, яке направлено на адресу Верховної Ради України, з особовою справою кандидата на обрання суддею безстроково ОСОБА_1. рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про обрання останнього на посаду судді Господарського суду м. Києва не надходило.

За правилами частини 2 статті 9 Закону № 1625-IV у разі якщо розгляд звернень громадян, громадських організацій, підприємств, установ, органів державної влади всіх рівнів та органів місцевого самоврядування щодо діяльності кандидата потребує додаткової перевірки, Комітет Верховної Ради України приймає рішення про направлення їх до Верховного Суду України, відповідного вищого спеціалізованого суду, Вищої ради юстиції, Державної судової адміністрації України, Ради суддів України або кваліфікаційних комісій суддів.

За таких обставин, повертаючи документи щодо ОСОБА_1. до Вищої ради юстиції, Комітет Верховної Ради України з питань правосуддя, як орган Верховної Ради України, діяв на стадії перевірки діяльності ОСОБА_1. та розгляду подання виконуючого обов’язки Голови Вищого господарського суду України від 20 липня 2010 року № 06-02.14/374 у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, підстави для визнання дій Верховної Ради України при підготовці висновку про обрання безстроково на посаду судді Господарського суду м. Києва протиправними відсутні.

Що стосується доводів позивача про порушення Комітетом місячного строку попереднього розгляду подання про обрання кандидата на посаду судді безстроково, встановлених частиною 4 статті 215 Регламенту Верховної Ради України, та вчинену таким чином бездіяльність, то таке порушення на час розгляду даної справи не має правового значення для позивача. Крім того, позивач не визначив способу захисту порушеного права в цій частині. Тому підстави для задоволення позовних вимог в частині, що стосується визнання протиправною бездіяльності Верховної Ради України також відсутні.

На час вирішення цього спору Указом Президента України від 29 жовтня 2010 року № 985/2010 (985/2010) ОСОБА_1. звільнено з посади судді Господарського суду м. Києва у зв’язку із закінченням строку, на який його призначено.

З огляду на те, що суб’єктом владних повноважень –Президентом України, що призначив позивача на посаду судді строком на п’ять років, прийнято рішення про звільнення з посади ОСОБА_1., не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо зобов’язання Верховної Ради України розглянути подання про обрання ОСОБА_1. на посаду судді Господарського суду м. Києва безстроково в його присутності з подальшим включенням цього питання на пленарне засідання Верховної Ради України.

Керуючись статтями 160, 161, 162, 163, 167, 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Верховної Ради України про визнання протиправними бездіяльності, дій, скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії.

постанова є остаточною та не підлягає перегляду в апеляційному і касаційному порядку.