Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі :

Суддів: Бутенка В.І.,

Лиски Т.О. (доповідач),

Гашицького О.В.,

Малиніна В.В.,

Ситникова О.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_5 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області про призначення пенсії, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 липня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2008 року, -

В липні 2007 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області, в якому просив визнати за ним, право на призначення пенсії з 01 листопада 2005 року відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб"№ 2262-ХІІ від 09 квітня 1992 року (2262-12) зі змінами та зобов’язати відповідача –управління МВС України в Тернопільській області призначити йому пенсію з 01 листопада 2005 року і провести відповідні виплати.

Постановою Тернопільської області від 17 липня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2008 року, позов ОСОБА_5 задоволено.

Не погоджуючись з судовими рішенням у справі Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області звернулось з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, а в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що позивач з 02.10.1986р. перебував на службі в органах внутрішніх справ України. Наказом УМВС Тернопільської області №329 о/с від 16.08.2000р. звільнений з органів внутрішніх справ України в запас Збройних Сил за п.64 "б"з 17.08.2000р. Вислуга років на день звільнення складала: календарна - 15 років 5 місяців 12 днів та пільгова - 17 років 4 місяці 12 днів (а. с. 8), а загальний трудовий стаж складає більше 25 календарних років.

Відповідно до п. 6 ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб"особам, які раніше звільнені та мають право на пенсію починаючи з 06 серпня 2002 року незалежно від підстав та часу звільнення, може бути призначена пенсія за умови, що їм виповнилося 45 років і що вони мають загальний трудовий стаж 25 календарних років, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить служба в органах внутрішніх справ.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач має право на пенсійне забезпечення, оскільки на час звернення за призначенням пенсії він досяг 45-річного віку, має загальний трудовий стаж більше 25 років, з яких 13 років 10 місяців 15 днів становить служба в органах внутрішніх справ, оскільки, як вбачається з матеріалів справи позивач звернувся з приводу призначення такої пенсії в листопаді 2005 року, що стверджується відмовою відповідача №2/9-М-19 від 29.11.2005р. (а. с. 9).

За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, тому обґрунтовано зобов’язали відповідача призначити ОСОБА_5 пенсію з 01 листопада 2005 року та провести відповідні виплати.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225- 229 КАС України як підстави для зміни, скасування судових рішень, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судові рішення постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими.

Керуючись статтею 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів,-

Касаційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області відхилити, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 липня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.