Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого – Смоковича М.І,

суддів: Весельської Т.Ф., Горбатюка С.А., Мироненка О.В., Чумаченко Т.А.,

розглянувши у письмовому провадженні в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Охтирка Сумської області про стягнення недоплаченої допомоги дитині війни, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в місті Охтирка Сумської області на постанову Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 24 вересня 2008 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2009 року,

У серпні 2008 року ОСОБА_1. звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Охтирка Сумської області про стягнення невиплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначала, що відповідно до Закону України від 18 листопада 2004 року № 2195-ІV "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) (далі –Закон про соціальний захист дітей війни) вона має статус дитини війни (народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року). Частиною першою статті 6 цього Закону, що набрав чинності з 1 січня 2006 року, дітям війни встановлено підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Однак відповідач не виконує вимог указаного Закону (2195-15) та не виплачує пенсію у підвищеному розмірі.

Вважаючи таку бездіяльність незаконною, позивач просила відновити пропущений строк для звернення до суду і зобов’язати відповідача зробити нарахування їй як дитині війни недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги за 2006-2008 роки в сумі 3400 гривень 30 копійок.

Постановою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 24 вересня 2008 року, позовні вимоги задоволено частково. Судом зобов’язано відповідача здійснити перерахунок пенсії та виплатити позивачу недоотриману щомісячну соціальну допомогу за 2007 рік та 7 місяців 2008 року відповідно до Закону про соціальний захист дітей війни. В частині задоволення інших позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2009 року постанову суду першої інстанції скасовано. Прийнято нову постанову, якою зобов’язано відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача з урахуванням її підвищення на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 9 липня до 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в місті Охтирка Сумської області, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

За приписами частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Із матеріалів справи вбачається, що Управління Пенсійного фонду України в місті Охтирка Сумської області оскаржує рішення судів першої та апеляційної інстанцій лише в частині задоволення позову. Однак колегія суддів перевіряє законність та обґрунтованість цих рішень у повному обсязі.

Касаційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що Управління Пенсійного фонду України в місті Охтирка Сумської області в порушення статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни безпідставно не здійснювало Дорохіній С.В. нарахування щодо підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Зазначені висновки судів відповідають обставинам справи, нормам матеріального права, але зроблені вони з певними порушеннями процесуального права.

Судами попередніх інстанцій установлено, і це не заперечують сторони, що ОСОБА_1., яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 року, отримує пенсію. Відповідно до статті 1 Закону про соціальний захист дітей війни позивач має правовий статус дитини війни. Крім того, згідно зі статтею 6 цього Закону вона має право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно з пунктом 1 розділу ІV "Прикінцеві положення"Закону про соціальний захист дітей війни (2195-15) цей Закон набирає чинності з 1 січня 2006 року. Частиною першою статті 6 цього Закону встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

У зв’язку з тим, що Управління Пенсійного фонду України в місті Охтирка Сумської області пенсії не підвищило, з метою захисту своїх прав, передбачених Законом про соціальний захист дітей війни (2195-15) , позивач просила зобов’язати відповідача зробити нарахування їй як дитині війни недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги за 2006-2008 роки.

Проаналізувавши соціальне законодавство, яке діяло в цей період, суди правомірно та обґрунтовано задовольнили позов частково.

Щодо підвищення пенсії за 2006 рік, то суди правильно відмовили в задоволенні позову з посиланням на те, що не настали встановлені законодавством умови такого підвищення.

Зокрема, пунктом 17 статті 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік"з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом (3235-15) було зупинено на 2006 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Однак, Законом України від 19 січня 2006 року N 3367-IV "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" (3367-15) пункт 17 статті 77 виключено та статтею 110 (викладеною цим Законом у новій редакції) установлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням із Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Цей Закон (2195-15) був опублікований 22 березня 2006 року, а тому набрав чинності 2 квітня 2006 року.

Тобто, з 2 квітня 2006 року стаття 6 Закону про соціальний захист дітей війни знову почала діяти. Але підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як визначив законодавець, могло здійснюватись лише за певних умов, зокрема: поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Судами попередніх інстанцій установлено, що такі умови не настали, тому правильними є висновки цих судів про відмову в задоволенні позову щодо підвищення пенсії за 2006 рік. Законом України від 19 грудня 2006 року № 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) , зокрема пунктом 12 статті 71, було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни та статтею 111 установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) ), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Однак Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року (v0a6p710-07) №6-рн/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положення пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"щодо зупинення дії на 2007 рік статті 6 Закону.

Після прийняття Конституційним Судом України вказаного рішення знову почали діяти положення статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни. Тобто з часу прийняття цього рішення у позивача відновилось право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Судами попередніх інстанцій установлено, що відповідач, ігноруючи зазначені норми матеріального права, не здійснив це підвищення пенсії, чим порушив указане право позивача. Тому правильним є висновок суду апеляційної інстанції про те, що протиправною є бездіяльність відповідача щодо нездійснення підвищення пенсії в період із 9 липня по 31 грудня 2007 року.

Що стосується нарахування підвищення до пенсії за 2008 рік, то законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VІ "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) , зокрема підпунктом 2 пунктом 41 Розділу ІІ, були внесені зміни у статтю 6 Закону про соціальний захист дітей війни, відповідно до яких, дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) ) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 (v010p710-08) (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнані неконституційними положення підпункту 2 пункту 41 Розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) щодо змін, унесених до статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни.

Після прийняття Конституційним Судом України вказаного рішення знову почали діяти положення статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни в їх первинній редакції.

Таким чином, правильними є висновки апеляційного суду про те, що протиправною є також бездіяльність відповідача щодо нездійснення підвищення пенсії з 22 травня 2008 року.

За таких обставин обґрунтованим та законним є висновок суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позову, зокрема визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов’язання здійснити перерахунок підвищення пенсії позивачу на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком в період з 9 липня по 31 грудня 2007 року та 22 травня 2008 року.

Зі статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни випливає, що під час визначення розміру підвищення пенсії за основу її нарахування береться розмір мінімальної пенсії за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування". Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене правильними є висновки судів попередніх інстанцій щодо невзяття до уваги положень частини третьої статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом (1058-15) , оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на підвищення пенсії виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтею 6 Закону про соціальний захист дітей війни.

Положення статті 7 Закону про соціальний захист дітей війни, якою передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом (2195-15) , здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, та на яку посилається відповідач, обґрунтовуючи свою бездіяльність щодо непідвищення пенсії тим, що кошти до Пенсійного фонду України з державного бюджету не надходили, колегія суддів не бере до уваги з таких підстав.

Статтею 88 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" установлено, що в разі недостатності виділених із Державного бюджету України коштів за бюджетними програмами, пов'язаними з розмежуванням джерел виплати пенсій між Державним бюджетом України та Пенсійним фондом України, пенсії, визначені законодавством для відповідних категорій громадян, виплачуються у повному обсязі за рахунок власних надходжень Пенсійного фонду України. Тобто цією нормою по-іншому врегульовано питання щодо фінансування забезпечення такої гарантії, як підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. І оскільки ця норма прийнята пізніше, то вона має пріоритет над нормою, закладеною у статті 7 Закону про соціальний захист дітей війни.

Також відсутність коштів для забезпечення виплат зазначеного підвищення до пенсії позивачу не є підставою для невиконання Пенсійним фондом України своїх зобов’язань, встановлених статтею 6 Закону про соціальний захист дітей війни.

Проте, суд першої та апеляційної інстанції допустили порушення норм процесуального права чинних в період розгляду справи, залишивши без задоволення вимоги відповідача про застосування статті 100 КАС України у зв`язку з пропущенням позивачем строку звернення до суду.

За приписами статті 99 КАС України (в редакції, яка була чинною на момент розгляду справи в судах попередніх інстанцій) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 100 КАС України (в редакції, яка була чинною на момент розгляду справи в судах попередніх інстанцій) пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Однак, суди зазначених положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) не врахували, а тому за таких порушень процесуального законодавства їх рішення підлягають скасуванню.

Оскільки для вирішення справи необхідно встановлювати нові обставини і давати їм оцінку, а суд касаційної інстанції позбавлений цієї можливості, справу необхідно направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Охтирка Сумської області задовольнити частково.

Постанову Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 24 вересня 2008 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2009 року в цій справі скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі.