Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді

Головчук С.В.

(суддя-доповідач),

суддів

Рецебуринського Ю.Й.,

Розваляєвої Т.С.,

Сороки М.О.,

Черпака Ю.К.,

секретар судового засідання Шевченко Ю.В.,

за участю позивача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Верховної Ради України, Президента України, треті особи –Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Центральна виборча комісія, про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії,

13 вересня 2010 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом про визнання дій Верховної Ради України, Президента України протиправними та зобов’язання вчинити певні дії. Позивач зазначив, що Верховна Рада України 10 липня 2010 року прийняла, а Президент України підписав Закон України № 2487-VI "Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів" (2487-17) (далі – Закон № 2487-VI (2487-17) ). Зазначений Закон (2487-17) прийнято Верховною Радою з перевищенням конституційних повноважень. Вказує, що з прийняттям Закону № 2487-VI (2487-17) Верховна Рада України унеможливила здійснення позивачем своїх виборчих прав. В свою чергу підписання Президентом України Закону № 2487-VI (2487-17) є порушенням прав, свобод людини і громадянина, тобто ці дії є незаконними та протиправними. Також позивач просить суд зобов'язати Президента України, невідкладно, у порядку законодавчої ініціативи, внести на розгляд Верховної Ради України законопроект "Про внесення змін до Закону № 2487-VI (2487-17) "у відповідність до основ проведення виборів до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, встановлених Конституцією України (254к/96-ВР) та зобов'язати Верховну Раду України невідкладно розглянути внесений Главою держави законопроект.

У запереченнях на адміністративний позов Адміністрація Президента України та Верховна Рада України просять відмовити у його задоволенні.

Адміністрація Президента України зазначає, що позовні вимоги безпідставні, оскільки Верховна Рада України та Президент України при прийнятті та підписанні Закону № 2487-VI (2487-17) діяли відповідно до вимог чинного законодавства, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією України (254к/96-ВР) .

Верховна Рада України просить закрити провадження у справі, оскільки позивач ставить питання щодо конституційності Закону № 2487-VI (2487-17) та дій Верховної Ради України, хоча ці питання відносяться до компетенції Конституційного Суду України і не можуть розглядатись в порядку адміністративного судочинства.

Треті особи Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Центральна виборча комісія в судове засідання не з’явились та просили розглянути справу без їх участі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Предметом спору у даній справі є протиправність дій Верховної Ради України щодо прийняття Закону "Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів" (2487-17) та дій Президента України щодо його підписання.

Із змісту позовної заяви видно, що ОСОБА_6 вбачає протиправність дій Верховної Ради України у тому, що Закон № 2487-VI (2487-17) прийнятий цим суб’єктом владних повноважень з перевищенням повноважень, наданих Конституцією України (254к/96-ВР) щодо визначення законами України основ, засад та принципів реалізації прав громадян. Фактично позивач не погоджується з окремими нормами цього закону та посилається на їх невідповідність положенням Конституції України (254к/96-ВР) .

Позивачем у адміністративному процесі є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду (пункт 8 частини першої статті 3 КАС України).

Таким чином, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах.

Спосіб захисту у сфері публічно-правових відносин визначає позивач та згідно з частиною 3 статті 105 КАС України позов може містити вимоги про зобов’язання відповідача –суб’єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії, утриматися від вчинення певних дій, виконати зупинену чи не вчинену дію тощо.

Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент –Верховна Рада України. До повноважень Верховної Ради України належить зокрема, прийняття законів (пункт 3 частини 1 статті 85 Конституції України).

В пункті 1 Рішення Конституційного Суду України, від 17.10.2002, № 17-рп/2002 (v017p710-02) "У справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положень статей 75, 82, 84, 91, 104 Конституції України (щодо повноважності Верховної Ради України)"зазначено, що положення статті 75 Конституції України треба розуміти так, що Верховна Рада України як орган державної влади є колегіальним органом, який складають чотириста п'ятдесят народних депутатів України. Верховна Рада України за своєю природою є представницьким органом державної влади і здійснює законодавчу владу. Визначення Верховної Ради України єдиним органом законодавчої влади означає, що жоден інший орган державної влади не уповноважений приймати закони.

Статтею 93 Конституції України встановлено, що право законодавчої ініціативи у Верховній Раді належить Президентові України, народним депутатам України, Кабінету Міністрів України і Національному банку України.

Проте, зазначена норма визначає право Президента, а не його обов’язок щодо законодавчої ініціативи.

Статтею 7 Закону України "Про статус народного депутата України"від 17 листопада 1992 року № 2790-XII визначені взаємовідносини народного депутата з виборцями, а саме: народний депутат постійно підтримує зв'язки з виборцями у порядку, встановленому законом; народний депутат відповідно до закону розглядає звернення виборців, а також від підприємств, установ, організацій, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, вживає заходів для реалізації їх пропозицій і законних вимог.

Позивач не звертався до Президента України або до народних депутатів України зі своїми пропозиціями щодо законодавчого врегулювання питань, пов’язаних з призначенням чергових виборів. Конституцією України (254к/96-ВР) визначені повноваження Президента України. Зокрема, пунктом 29 частини першої статті 106 Основного Закону України встановлено, що Президент України підписує закони, прийняті Верховною Радою України.

Відповідно до статті 94 Конституції України Президент України протягом 15 днів після отримання закону підписує його, беручи до виконання, та офіційно оприлюднює його.

Отже, підписання законів, прийнятих Верховною Радою України, є одним із конституційних повноважень Глави держави.

Верховна Рада України при прийнятті Закону України № 2487-VI "Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів" (2487-17) , а Президент України при його підписанні, діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Позивачем не наведено жодних обставин, які б свідчили про порушення його прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, допущені діями Верховної Ради України та Президентом України. Тому підстави для задоволення позову щодо протиправності дій відповідачів відсутні.

Що стосується вимог про зобов’язання Президента України, невідкладно, у порядку законодавчої ініціативи, внести на розгляд Верховної Ради України законопроект "Про внесення змін до Закону № 2487-VI (2487-17) "у відповідність до основ проведення виборів до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, встановлених Конституцією України (254к/96-ВР) та зобов'язання Верховної Ради України невідкладно розглянути внесений Главою держави законопроект, то чинне законодавство не передбачає обов’язку Глави держави законодавчої ініціативи.

Враховуючи наведене, підстави для задоволення позову в цій частині також відсутні.

Керуючись статтями 160, 161, 162, 163, 167, 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_6 до Верховної Ради України, Президента України, треті особи –Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Центральна виборча комісія, про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії .

постанова є остаточною та не підлягає перегляду в апеляційному і касаційному порядку.