2а-1097/09/2770 Про визнання нечинними податкових рішень про застосування штрафних санкцій за порушення правил застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг - 22.11.2010 Прийняття

Постановою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 03.08.2009р. по справі № 2а-1097/09/2770 позовні вимоги Приватного підприємства "Гри Ойл"про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0005962330/0 від 20.12.2004р., № 0006002330/0 від 21.12.2004р. та № 000592230/0 від 20.12.2004р. про застосування штрафних санкцій за порушення Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) на загальну суму 300 160,00 грн. задоволено частково. Визнано нечинним та скасовано податкове рішення ДПІ в Ленінському районі м. Севастополя від 20.12.2004р. № 0005962330/0 про застосування до ПП "Гри Ойл"штрафних санкцій в сумі 210,00 грн., визнано нечинним податкове рішення ДПІ в Ленінському районі м. Севастополя від 20.12.2004р. № 0005922330/0 в частині визначення ПП "Гри Ойл"штрафних санкцій в сумі 280 200,00 грн. в якості податкового зобов’язання, визнано нечинним податкове рішення ДПІ в Ленінському районі м. Севастополя від 21.12.2004р. № 0006002330/0 в частині визначення ПП "Гри Ойл"штрафних санкцій в сумі 19 750,00 грн. в якості податкового зобов’язання, в задоволенні позову в частині визнання нечинними та скасування податкових рішень ДПІ в Ленінському районі м. Севастополя від 20.12.2004р. № 0005922330/0 про застосування штрафних санкцій в сумі 280 200,00 грн. та від 21.12.2004р. № 0006002330/0 про застосування штрафних санкцій в сумі 19750,00 грн. відмовлено.

Постанова суду в частині задоволення позовних вимог мотивована тим, що у наведеному у статтях 14, 15 Закону України "Про систему оподаткування"переліку податків і зборів передбачені статтями 17- 24 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"штрафні санкції не зазначені. До того ж, як було встановлено судом, предметом проведених 02.12.2004, 03.12.2004р. та 21.12.2004р. перевірок не було дотримання податкового та валютного законодавства Приватним підприємством "Гри Ойл", а відтак визначення у спірних податкових повідомленнях-рішеннях штрафних санкцій в розмірі 280 200,00 грн. та 19750,00 грн. як податкових зобов’язань є безпідставним та законодавчо необґрунтованим.

Проте, що стосується застосування спірних штрафних санкцій по суті, то суд першої інстанції погодився лише з доводами позивача про визнання нечинним податкового рішення ДПІ в Ленінському районі м. Севастополя від 20.12.2004р. № 0005962330/0 про застосування до ПП "Гри Ойл"штрафних санкцій в сумі 210,00 грн., в іншій же частині суд дійшов висновку про правомірність їх застосування.

З вказаною постановою в частині відмови в позові не погодився позивач по справі –Приватне підприємство "Гри Ойл"та звернувся до Севастопольського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ПП "Гри Ойл"задовольнити у повному обсязі.

Апелянт вважає, що виносячи оскаржену постанову, суд першої інстанції дослідив наявні у матеріалах справи докази, але зробив невірний висновок щодо правової кваліфікації фактичних обставин справи у порушення вимог матеріального та процесуального права.

Зокрема, вважає, що всупереч ст. 71 КАС України, суд першої інстанції, виносячи постанову, фактично звільнив відповідача від обов’язку щодо доказування, оскільки ним не було надано жодного належного доказу щодо правомірності прийнятого рішення, окрім безпосередньо актів перевірки, при цьому необґрунтовано не прийняті до уваги договори ПП "Гри Ойл"із УП "Укрпромресурс", ПП "Валтек", ПП "Алтімпек", які разом з доданими до них фінансовими документами містять інформацію щодо предмету доказування та визначають підстави неправомірності оскарженого рішення ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя.

Посилання суду першої інстанції на відсутність діяльності з перевезення вантажу у Єдиному державному реєстрі як підставу відхилення доказів позивача апелянт вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки згідно з положеннями цивільного та господарського законодавства України юридична особа має право займатися будь-яким видом діяльності, не забороненим законом, а Єдиний державний реєстр містить відомості про основні, а не всі види діяльності юридичної особи.

Крім того, апелянт зазначив, що під вантажем у наданих договорах є багаж пасажирів, що перевозилися ПП "Гри Ойл" із морських портів України, що охоплюється ліцензією підприємства про перевезення пасажирів.

Апелянт також зазначив, що оскільки суд першої інстанції, виконуючи вимоги ст. 2 КАС України щодо перевірки законності та обґрунтованості рішення суб’єкта владних повноважень, фактично встановив, що оскаржені податкові рішення винесено за межами повноважень та у спосіб, що не передбачені законами України, винесено всупереч меті, з якою суб’єкту надано відповідні повноваження, а також винесено без зазначення належного правового обґрунтування із застосуванням норми матеріального права, що не підлягала застосуванню у цьому випадку, повинен був дійти висновку про те, що оскаржені податкові повідомлення винесено із порушенням вимог закону, внаслідок чого вони не можуть бути обґрунтованими та підлягають скасуванню, однак незважаючи на ці обставини, суд першої інстанції не визнав такі рішення протиправними та не скасував, а фактично усунув допущені відповідачем по справі порушення вимог законодавства України, що не входить до повноважень адміністративного суду та виходить за межі позовних вимог.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2010р. задоволено заяву головуючого судді Дугаренко О.В. про самовідвід у розгляді апеляційної скарги на постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 03.08.2009 року у справі 22- 1097/09/2770.

Справа передана на розгляд головуючому судді Омельченко В.А.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2010р. відкрито апеляційне провадження.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2010р. року справа призначена до апеляційного розгляду.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Представник позивача у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши справу, судова колегія встановила наступне.

02.12.2004р. ДПІ в Ленінському районі м. Севастополя проведена перевірка з контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу Приватним підприємством "Гри Ойл", під час проведення якої при перевірці каси ПП "Гри Ойл" по вул. Гоголя 205/1 у м. Севастополі було встановлено, що за період з 25.10.2004р. по 02.12.2004р. підприємством за послуги перевезення пасажирів одержані готівкові кошти в сумі 56 040,00 грн., однак через реєстратор розрахункових операцій відповідні операції не проведені.

За результатами вказаної перевірки ДПІ в Ленінському районі м. Севастополя складено акт перевірки № 2702/1246/2330 від 02.12.2004р.

03.12.2004р. ДПІ в Ленінському районі м. Севастополя проведена перевірка таксі ВАЗ 2107, що належить ПП "Гри Ойл", якою було встановлено здійснення розрахункової операції за послугу з перевезення пасажирів на суму 8,00 грн., однак вказана операція також через реєстратор розрахункових операцій не проведена, розрахунковий документ (квиток) встановленої форми не виданий; сума готівкових коштів на місці проведення розрахунків, одержана від надання послуг таксі, з урахуванням суми оплаченої послуги (8,00 грн.) склала 42,00 грн., через реєстратор розрахункових операцій також не проведена.

За результатами вказаної перевірки ДПІ в Ленінському районі м. Севастополя складено акт перевірки № 2702/1248/2330 від 03.12.2004р.

Крім того, як свідчать матеріали справи, 21.12.2004р. ДПІ в Ленінському районі м. Севастополя проведена перевірка з контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу Приватним підприємством "Гри Ойл", під час проведення якої при перевірці каси ПП "Гри Ойл" було встановлено, що до каси підприємства надійшла виручка за послуги таксі –15.10.2004р. - в сумі 1 200,00 грн. (прибутковий касовий ордер №209), 16.10.2004р. - в сумі 850,00 грн. (прибутковий касовий ордер № 211), 30.11.2004р. –в сумі 2 400,00 грн. (прибутковий касовий ордер № 280). В акті перевірки 2702/1246/2330 від 02.12.2004р. по виписках банку встановлена виручка за період з 25.10.2004р. по 02.12.2004р. в сумі 56 040,00 грн., при перевірці касової книги та первинних документів за вказаний період часу встановлено надходження готівки в сумі 56 940,00 грн. 30.11.2004р. до каси внесена готівка в сумі 2 400,00 грн. (прибутковий касовий ордер № 280), до банку здана сума у розмірі 1 500,00 грн., різниця склала 900,00 грн.

Крім того, встановлено, що 15.11.2004р. до каси також внесена виручка за реалізацію бензину в сумі 1 000,00 грн. (прибутковий касовий ордер № 254). Торгова виручка в сумі 3 950,00 грн. (1 200,00 грн., + 850,00 грн., + 900,00 грн., + 1 000,00 грн.) через реєстратор розрахункових операцій не проведена.

Вказані висновки відображені ДПІ в Ленінському районі м. Севастополя в акті перевірки № 1265/23-3/30026096 від 21.12.2004р.

Таким чином, вищенаведеними перевірками відповідач встановив порушення ПП "Гри Ойл" п. 1 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", яке виразилося у не проведенні розрахункових операцій на суму 60 032,00 грн. (56 040,00 грн., + 42,00 грн., + 3 950,00 грн.) через реєстратор розрахункових операцій.

Як свідчать матеріали справи, на підставі актів перевірок № 2702/1246/2330 від 02.12.2004р., №2702/1248/2330 від 03.12.2004р. та № 1265/23-3/30026096 від 21.12.2004р., а також п. 1 ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення № 0005922330/0 від 20.12.2004р. про застосування штрафних санкцій в сумі 280 200,00 грн. (56 040, 00 грн. х 5), № 0005962330/0 від 20.12.2004р. про застосування штрафних санкцій в сумі 210,00 грн. (42,00 грн. х 5) та № 0006002330/0 від 21.12.2004р. про застосування штрафних санкцій в сумі 19 750,00 грн. (3 950,00 грн. х 5).

З матеріалів справи слідує, що позивач оскаржив рішення про застосування штрафних санкцій в адміністративному порядку, однак рішеннями Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя від 23.02.2005р. за вих. №2673/10/10-022, Державної податкової адміністрації у м. Севастополі від 29.04.2005р. за вих. № 1409/7/25-060 та Державної податкової адміністрації України від 03.08.2005р. за вих. № 15312/7/25-2215 скарги Приватного підприємства "Гри Ойл" залишені без задоволення, а оскаржені податкові рішення –без змін.

Судова колегія вважає, що апеляційна скарга Приватного підприємства "Гри Ойл"є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Ч. 2 ст. 17 КАС України визначена юрисдикція адміністративних судів щодо розгляду адміністративних спорів, до якої віднесені: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Враховуючи суб’єктний склад та зміст виниклих між сторонами правовідносин, судова колегія вважає, що спір за цією справою підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та способом, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб’єкта.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, оцінюючи правомірність винесених відповідачем податкових рішень, судова колегія встановила наступне.

П.п. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" визначають, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: 1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; 2) видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

При цьому, в розумінні ст. 2 вказаного Закону розрахункова операція –це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Відповідальність за невиконання зазначеного обов'язку передбачена пунктом 1 статті 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" у вигляді фінансової санкції у розмірі п'ятикратного розміру вартості проданих товарів (наданих послуг).

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.

Як свідчать матеріали справи, актом перевірки № 1265/23-3/30026096 від 21.12.2004р. встановлений факт надходження до каси ПП "Гри Ойл" попередньої оплати за реалізований ОСОБА_8 на підставі договору № 28 від 15.11.2004р. бензин марки А –92 в сумі 1 000,00 грн. (прибутковий касовий ордер №254 від 15.11.2004р. Дані обставини позивачем не оспорюються, але доказів того, що реалізований бензин є товаром власного виробництва, ПП "Гри Ойл" не надано.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) не передбачає можливості вибіркового застосування реєстратора розрахункових операцій при здійсненні торгівлі (наданні послуг) товарами як власного виробництва, так і не власного виробництва, у зв’язку з чим дія п. 1 ст. 9 названого Закону на позивача не поширюється.

Передбачена законодавцем можливість повернення грошових коштів у разі відмови покупця від товару чи послуги означає, що здійснення розрахункової операції при реалізації товарів (послуг) не вимагає збігу в часі цієї операції, зокрема, з фактичним наданням послуг.

Необхідною умовою здійснення такої операції є реалізація товарів (послуг), тобто їх продаж у результаті вчиненого продавцем і покупцем правочину.

Згідно зі ст. 2 вищевказаного Закону розрахунковим документом є документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку РРО або заповнений вручну.

У п. 3.1 Положення про форму та зміст розрахункового документа, затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2000р. N 614 (z0105-01) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2001р. за N 105/5296 (z0105-01) , зазначено, що фіскальний касовий чек на товари (послуги) - це розрахунковий документ, надрукований РРО при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги). Обов'язковими реквізитами фіскального касового чека є, зокрема, його порядковий номер, найменування, кількість і вартість товару (послуг), дата й час проведення розрахункової операції та напис "фіскальний чек".

Пунктом 4.4 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000р. № 614 (z0105-01) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції 05.02. 2001р. за № 107/5298 (z0107-01) , передбачено, що реєстрація продажу товару (оплати послуги) через РРО проводиться одночасно з розрахунковою операцією; розрахунковий документ має видаватися покупцеві не пізніше завершення цієї операції; вона вважається проведеною через РРО, якщо дані про її обсяг уведені в режимі реєстрації.

Пунктом 4.5 названого Порядку встановлено, що внесення чи видача готівки з місця проведення розрахунків повинні реєструватися через РРО з використанням операцій "службове внесення" та "службова видача", якщо таке внесення чи видача не пов'язані з проведенням розрахункових операцій.

Судова колегія вважає, що з прийняттям позивачем коштів від реалізації бензину між Підприємством (Продавцем) і фізичною особою –ОСОБА_8, (Покупцем) фактично було укладено угоду щодо купівлі-продажу товару та здійснено реалізацію останнього, тому отримані кошти мали бути проведені через РРО з роздрукуванням фіскального касового чека на цю суму і з видачею його замовнику.

Відносно доводів апелянта про безпідставне неприйняття судом першої інстанції в якості належних доказів внесення юридичними особами оплати транспортних послуг до каси позивача за договорами ПП "Гри Ойл"з Унітарним підприємством "Укрпромресурс", Приватним підприємством "Валтек", Приватним підприємством "Алтімпек", судова колегія вважає їх безпідставними з огляду на наступне.

Як слідує з даних договорів, їх предметом є перевезення вантажу.

Згідно довідки з Єдиного Державного Реєстру підприємств та організацій України від15.02.2005р. за вих. № 22-366-569, основними видами діяльності ПП "Гри ойл" є: пасажирські транспортні перевезення; роздрібна торгівля пальним; оптова торгівля паливом; технічне обслуговування та ремонт автомобілів; інші види оптової торгівлі; керівництво підприємствами.

Для здіснення основного виду діяльності ПП "Гри Ойл"одержана ліцензія серії НОМЕР_1, строком дії з 15.09.2004 р. по 14.09.2007р. - на перевезення пасажирів .

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що наявні в матеріалах справи договори не можуть вважатися належними доказами по справі, адже договір перевезення вантажу між позивачем та УП "Укрпромресурс" на суму 120 000,00 грн. не містить ні дати укладення, ні номеру, ні строків надання послуг, ні строків здійснення розрахунків, договір перевезення вантажу між позивачем та ПП "Валтек" від 01.11.04р. на суму 6 000,00 грн. не містить чітких строків надання послуги, чітких строків здійснення розрахунків, договір перевезення вантажу між позивачем та ПП "Альтімпек" від 27.10.04р. на суму 15 000,00 грн. також не містить чітких строків надання послуги, чітких строків здійснення розрахунків.

До того ж, до жодного з названих договорів не додані докази їх виконання.

Згідно наказу по ПП "Гри Ойл" від 18.10.04р. № 47, місцем проведення розрахунків визначені автомобілі таксі (у кількості 10 одиниць, із зазначення марки автомобілів та їх реєстраційних номерів), на водіїв таксі покладені функції касирів.

Актом перевірки № 2702/1246/2330 від 02.12.04р. встановлено надходження до каси позивача за послуги від перевезення пасажирів в період з 25.10.04р. по 02.12.04р. готівкових коштів в сумі 56 040,00 грн. При цьому безпосередньо водії, як, особи, що приймали кошти від клієнтів, відповідні операції прибутковими касовими ордерами не оформлювали, у зв’язку з чим положення п. 1 ст. 9 Закону "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" на позивача не поширюються, навіть за умови відсутності операцій з реалізації товарів (наданні послуг) не власного виробництва, які фактично мали місце.

Прийом готівкових коштів водіями таксі від клієнтів підтверджується позивачем в заяві на адресу Господарського суду м. Севастополя про уточнення позовних вимог (заява датована 04.10.2004р.), де зазначено, що "З метою організації розрахунків готівкою відповідно до Положення 72 на підприємстві на базі автомобілів були створені відокремлені підрозділи, а на кожного водія покладена функція касира з обов’язком вести касову книгу та видавати за вимогою пасажирів квитанції від прибуткових ордерів, якими оформлювалася до каси підрозділу готівка. Наприкінці зміни водії-касири здавали виручку старшому кассиру".

Таким чином, позивач зобов’язаний був при одержанні готівкових коштів від надання послуг таксі, реалізації бензину та інших операцій, застосовувати належним чином зареєстрований, опломбований та переведений у фіскальний режим роботи реєстратор розрахункових операцій.

А оскільки позивачем не були виконані вимоги пунктів 1, 2 статті 3 названого Закону, то застосування до нього штрафу у розмірах 280 200,00 грн. (56 040, 00 грн. х 5) та 19 750,00 грн. (3 950,00 грн. х 5) є правомірним.

Разом з тим, зі змісту оскаржуваних податкових повідомлень-рішень вбачається, що зазначені в них штрафні санкції визначені відповідачем як податкові зобов’язання відповідно до Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , в той час як вони прийняті на підставі Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) .

Судова колегія виходить з того, що перелік податків та зборів, наведений у статтях 14, 15 Закону України "Про систему оподаткування", не місить в собі штрафні санкції, передбачені статтями 17 - 24 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Крім того, проведені 02.12.2004р., 03.12.2004р. та 21.12.2004р. перевірки ПП "Гри Ойл" були за своїм змістом перевірками з контролю за додержанням встановленого Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) порядку проведення розрахунків в готівковій та безготівковій формі, а не перевірками фінансово-господарської діяльності позивача з питання правильності нарахування, повноти та своєчасності сплати податків та зборів (обов’язкових платежів).

Разом з тим, відповідно до преамбули Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Таким чином, оскільки штрафні санкції, передбачені Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) , не є податком чи збором (обов’язковим платежем), то застосовані податковими повідомленнями-рішеннями № 0005922330/0 від 20.12.2004р., № 0005962330/0 від 20.12.2004р. та № 0006002330/0 від 21.12.2004р. штрафні санкції безпідставно визначені відповідачем у якості податкового зобов’язання.

Разом з тим, судова колегія вважає, що неправильне винесення відповідачем спірних податкових рішень з одних лише формальних міркувань не може бути підставою та свідчити про неправомірність застосування спірних штрафних санкцій по суті.

Крім того, судова колегія не погоджується з доводами апелянта про те, що всупереч ст. 71 КАС України, суд першої інстанції, виносячи постанову, фактично звільнив відповідача від обов’язку щодо доказування, оскільки ним не було надано жодного належного доказу щодо правомірності прийнятого рішення, окрім безпосередньо актів перевірки.

При цьому судова колегія виходить з того, що акт перевірки є одним з носіїв доказової інформації щодо вчинення платником податків певного порушення вимог податкового та іншого законодавства.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що судом першої інстанції прийнято оскаржену постанову на підставі доказів у справі в їх сукупності, а не тільки на підставі актів перевірок, як стверджує апелянта.

В силу ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За таких обставин справи, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а отже, підстави для його скасування та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись ст.195; ст.196; п.1 ч.1 ст.198; ст.200; п.1 ч.1 ст.205; ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Гри Ойл" залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 03.08.2009р. по справі № 2а-1097/09/2770 – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п’ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.