К-12154/10-С Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення щодо визначення суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість - 27.10.2010 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві адміністративну справу за касаційною скаргою Приватного підприємства "ВИЛТОС" на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 5 лютого 2010 року у справі за позовом Приватного підприємства "ВИЛТОС" до Східної митниці про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення, -

У лютому 2009 року Приватне підприємство "ВИЛТОС" звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Східної митниці Державної митної служби України про визнання недійсним податкового повідомлення –рішення від 02.12.2008 року № 25 про визначення податкового зобов’язання по податку на додану вартість в сумі 95 761,57 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 45 369,30 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані суперечністю висновків проміжного акту Східної митниці про невідповідність розміру заявлених під час митного оформлення транспортно-експедиційних витрат фактично сплачених експедитору, що стали підставою прийняття відповідачем податкового повідомлення від 02.12.2008 р. за № 25, вимогам п. 6 ч. 2 ст. 267 Митного кодексу України; п. 8 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. за № 1766 (1766-2006-п) ; первинним документам, що були предметом дослідження під час проведення перевірки; принципам законності, об’єктивності, повноти та достовірності. Крім того, у позові позивач посилається на безпідставність проведення відповідачем позапланової виїзної перевірки, складення проміжного акту та порушення п. 3.3 Порядку оформлення результатів проведення митними органами на підприємствах перевірок системи звітності та обліку товарів, затвердженого наказом Державної митної служби України від 30.03.2006 року за № 254 (z0653-06) .

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 2 вересня 2009 року позов задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення № 25, прийняте Східною митницею 02.12.2008р., про визначення Приватному підприємству "Вилтос"податкового зобов’язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 141130 грн., в тому числі, за основним платежем –95761,57 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –45369,30 грн. Суд першої інстанції вмотивував свої висновки недотриманням митним органом вимог "Порядку оформлення результатів проведення митними органами на підприємствах перевірок системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України", затвердженого наказом Державної митної служби України від 30.03.2006 року № 254 (z0653-06) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.06.2006 року за № 653/12527 (z0653-06) .

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 5 лютого 2010 року постанову Донецького окружного адміністративного суду від 2 вересня 2009 року скасовано, та прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачем під час перевірки додержані принципи законності, повноти і об'єктивності перевірки, достовірності та доказовості її результатів у повному обсязі та висновки, наведені в проміжному акті відповідають нормам законодавства України, проміжний акт перевірки складений вірно відповідно до вимог Порядку оформлення результатів проведення митними органами на підприємствах перевірок системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Держмитслужби України від 30.03.2006 року № 254 (z0653-06) , тому податкове повідомлення від 02.12.2008 року № 25, яке оскаржувалось, прийняте по встановленому факту порушення, в межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією та Законами України, є обґрунтованим і законним.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Приватне підприємство "ВИЛТОС" подало касаційну скаргу, у якій ставиться питання про скасування постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 5 лютого 2010 року та залишення в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись при цьому на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом апеляційної інстанцій норм процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ПП "ВИЛТОС" здійснювало ввезення товарів (гумові шини) на митну територію України з Республіки Білорусь та Російської Федерації відповідно до зовнішньоекономічних договорів на базових умовах Інкотермс 2000 FСА ("франко-перевізник").

Перевезення товарів здійснювалось експедиторами: фізичною особо-підприємцем ОСОБА_2, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6, ПП ОСОБА_7, Приватним підприємством "СКБ-07", ІП "Асстра Белорашиа" на підставі договорів на здійснення транспортно-експедиційних послуг при перевезенні товарів, що підтверджено копіями договорів та не заперечується сторонами у справі.

Під час здійснення митного оформлення вантажу ПП "ВИЛТОС" заявлена митна вартість товару, встановлена відповідно до інвойсу, довідок про транспортні витрати, виставлених рахунків. Нарахування та сплата податку підтверджується записами у графах 47 "Нарахування мита та митних платежів" на усіх вантажно-митних деклараціях та відбитками печаток митниці про сплату обов'язкових платежів.

Згідно з наказами Східної митниці № 530 від 04.09.2008 року, № 592 "Про внесення змін до наказу № 530" уповноваженими особами Східної митниці проведена позапланова перевірка стану дотримання ПП "ВИЛТОС" вимог митного законодавства України, за результатами якої складений проміжний акт.

В ході перевірки встановлене порушення ПП "ВИЛТОС" п. 8 "Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження", а саме, у довідках про транспортні витрати не містились реквізити товаротранспортного документу (CMR), дата видачі довідки не завжди відповідала даті, не зазначений розмір плати за надання транспортних послуг, відсутній розподіл витрат на транспортні послуги, надані за межами митного кордону України та надані на території України, надані перевізниками довідки не засвідчені печатками, тобто, встановлене порушення ПП "ВИЛТОС" чинного законодавства України в частині недостовірності задекларованих витрат на транспортування імпортованих товарів, що призвело до недоборів податку на додану вартість на загальну суму 95761,57 грн. які підлягають перерахуванню до Державного бюджету України.

На підставі акту перевірки прийняте податкове повідомлення-рішення від 02.12.2008 року № 25 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 95 761,57 грн. та штрафних санкцій у сумі 45 369,30 грн.

Аналізуючи судові рішення першої та апеляційної інстанцій, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених окружним та апеляційним адміністративними судами.

Суд апеляційної інстанції відмовляючи в позові, дійшов висновку, що висновки, наведені в проміжному акті відповідають нормам законодавства України, а сам проміжний акт перевірки складений вірно відповідно до вимог Порядку оформлення результатів проведення митними органами на підприємствах перевірок системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Держмитслужби України від 30.03.2006 року № 254 (z0653-06) , тому податкове повідомлення від 02.12.2008 року № 25, яке оскаржувалось, прийняте по встановленому факту порушення, в межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією та Законами України, є обґрунтованим і законним.

Проте з таким висновком судова колегія суду касаційної інстанції не погоджується, оскільки суд невірно витлумачив закон, що підлягав застосуванню.

Підставами для проведення позапланової перевірки відповідачем визначено ст. ст. 41, 60, 69 Митного кодексу України та недопущення ухилення від сплати податків у повному обсязі при митному оформленні шляхом заниження витрат на доставку товару. З аналізу наведених норм вбачається, що ними регламентовано форми митного контролю, контролю шляхом перевірки системи звітності та обліку товарів та транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України та митного контролю після пропуску товарів і транспортних засобів.

Згідно ст. 69 Митного кодексу України незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватись, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України. У той же час, ст. 86 Митного кодексу України встановлює, що з моменту прийняття митної декларації вона є документом що засвідчує факти, які мають юридичне значення.

За таких обставин, у зв’язку із закінченням операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів, митний контроль за ними міг здійснюватись тільки при наявності достатніх підстав вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи.

Як вбачається з проміжного акту перевірки від 20 жовтня 2008 року, відповідачем виявлено порушення позивачем норм митного законодавства, а саме, невідповідність між розміром заявлених під час митного оформлення та фактично сплачених експедитору транспортно-експедиційних витрат та встановлено порушення абз. 3 п. 8 постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. за № 1766 (1766-2006-п) .

В свою чергу, порядок оформлення, структура та змісту акта перевірки регламентований Порядком оформлення результатів проведення митними органами на підприємствах перевірок системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон, затвердженим наказом Державної митної служби України від 30.03.2006 року за № 254 (z0653-06) . Пункти 3.2.1, 3.2.2 зазначеного Порядку (z0653-06) містять вимогу зазначення в описовій частині акта перевірки виявлених фактичних порушень законодавства України з питань митної справи, змісту порушень з посиланням на конкретні норми законодавства, порушені підприємством.

Однак, проміжний акт відповідача, що став підставою прийняття податкового повідомлення, всупереч зазначеним положенням, не містить конкретного змісту порушень та посилань на конкретні норми законодавства, які порушені позивачем.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції стосовно того, що доводи представників відповідача щодо визначення конкретних порушень у додатках до акту не можуть прийматися до уваги, оскільки відповідно до п. 3.4 Порядку (z0653-06) , додатки до акту носять інформативний характер та лише можуть підтверджувати наявність або відсутність фактів порушень законодавства України з питань митної справи, що повинні бути визначені в акті. В данному випадку, акт перевірки не містить змісту порушень, за конкретними епізодами, що призвели до заниження митної вартості товарів.

Водночас, порядок визначення митної вартості імпортованих через митний кордон України товарів встановлений Митним кодексом України (92-15) . А саме, частиною другою ст. 267 Митного кодексу України визначено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

У даному випадку, враховуючи здійснення поставки товарів на умовах FCA (Міжнародні правила по тлумаченню торгових термінів "Інкотермс", редакція 2000 року) до ціни товарів не включались транспортні витрати. Відповідно, витрати на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України додавались позивачем до ціни, а відповідно, й включені до митної вартості.

При визначенні митної вартості, відповідно до ч. 3 ст. 267 Митного кодексу України, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат. До митної вартості не включаються витрати на транспортування після ввезення за умов виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, які документально підтверджено та які піддаються обчисленню.

Відповідно, витрати на транспортування після ввезення могли не включатися позивачем до митної вартості за умови дотримання ним вимог виділення з ціни, документального підтвердження та можливості обчислення.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що, документи, які були предметом дослідження митним органом під час перевірки, та додатково надані позивачем (довідки, акти, рахунки) дозволяють провести їх ідентифікацію з наявними товарами. Додаткові докази, надані позивачем відповідають документам, що перевірялись відповідачем, та підтверджують задекларовані витрати позивача по транспортуванню товару. При цьому, вимоги п. 8 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року за № 1766 (1766-2006-п) , розглядаються у системному аналізі зі змістом ст. 249 та ч.1 ст. 264 Митного кодексу України. Так, на підтвердження транспортних витрат декларантом позивача подавались рахунок –фактура, і довідка підприємства перевізника, акт прийому-передачі, договори про перевезення, міжнародні товарно-транспортні накладні, аналіз яких дає можливість ідентифікації та виділення витрат на транспортування після ввезення, не включених до ціни, з загального розміру витрат на транспортування.