Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Гашицького О.В. (суддя-доповідач), Лиски Т.О.,

Малиніна В.В., Мойсюка М.І., Ситникова О.Ф.,

здійснивши за касаційною скаргою Головного Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі –ГУПФ) на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 лютого 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 3 квітня 2009 року в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до ГУПФ про визнання дій неправомірними та зобов’язання здійснити перерахунок і виплату пенсії,

У вересні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

Зазначав, що є інвалідом 3 групи внаслідок захворювання, пов’язаного з його участю в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, належить до категорії 1 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і має право на отримання передбаченою статтею 50 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"(далі – Закон № 796-ХІІ (796-12) ) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю.

Посилаючись на те, що розмір призначеної і виплачуваної йому пенсії не відповідає розміру, встановленому Законом № 796-ХІІ (796-12) , та на відмову УПФ привести її у відповідність із цим Законом (796-12) , позивач, уточнившии в подальшому свої позовні вимоги, просив визнати дії відповідача неправомірними і зобов’язати його здійснити відповідні перерахунки з 1 вересня 2008 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 11 лютого 2009 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 3 квітня 2009 року, позов задоволено

У касаційній скарзі ГУПФ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати їхні рішення й ухвалити нове рішення по суті спору.

Підстави для скасування судових рішень у цій справі відсутні.

Згідно зі статтею 50 цього Закону особам, віднесеним до категорії 1 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема інвалідам 3 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком.

ОСОБА_1 є учасником ліквідації, інвалідом 3 групи внаслідок захворювання, пов’язаного з його участю в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, отримує додаткову пенсії, за шкоду, заподіяну здоров’ю, передбачену статтею 50 Закону № 796-ХІІ.

Розрахунок призначеної позивачеві пенсії здійснено відповідачем виходячи із встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 р. № 1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" (1-2002-п) (далі – Постанова КМ № 1), який складає 19,91 гривні.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що при перерахунку додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, передбаченої статтею 50 Закону № 796-ХІІ, застосуванню при її обчисленні підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про держбюджет на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року № 523 (523-97-п) . Ця постанова є чинною і її положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають положенням статті 50 Закону № 796-ХІІ

Усупереч положенням статей 50 Закону № 796-ХІІ Кабінет Міністрів України пунктом 2 Постанови КМ № 1 (1-2002-п) установив розміри сум, з яких проводиться розрахунок розміру пенсії, при тому, що розмір цієї суми не відповідає розміру мінімальної пенсії за віком.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, вирішуючи даний спір суди дійшли обґрунтованого висновку, що при розрахунку додаткової пенсій, передбаченої статтею 50 Закону №796-ХІІ, підлягає застосуванню розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про держбюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Положення частини третьої статті 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"не може бути перешкодою для застосування цієї величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.

Доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального права висновків судів не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні згаданих вище правових норм.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Колегія суддів Вищого адміністративного суду України

Касаційну скаргу Головного Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області відхилити і залишити без змін постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 лютого 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 3 квітня 2009 року.

Ухвала оскарженню не підлягає, набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.