Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Бившевої Л.І.

Ланченко Л.В.

Костенка М.І.

Степашка О.І.

при секретарі Кравченко В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Дзержинську

на постанову Господарського суду Донецької області від 25.05.2007

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.08.2007

у справі № 29/129пд

за позовом Державної податкової інспекції у місті Дзержинську

до 1. Державного підприємства "Дзержинськвугілля";

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковчег"

про визнання угоди недійсною, -

Постановою Господарського суду Донецької області від 25.05.2007, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.08.2007, позов задоволено частково. Визнано недійсним договір купівлі-продажу № 7 від 21.04.2003 на поставку продукції, укладений між ТОВ "Ковчег"та ВП "Шахта "Північна"ДП "Дзержинськвугілля"на загальну суму 4480 грн. В решті позову відмовлено.

Державна податкова інспекція у місті Дзержинську подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення у частині відмови у стягненні з ТОВ "Ковчег"на користь ДП "Дзержинськвугілля"всього отриманого на підставі договору у грошовому еквіваленті, та стягнення з ДП "Дзердинськвугілля"на користь держави грошові кошти, та постановити судове рішення про задоволення позову повністю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини.

Між Шахтою "Північна" ВО "Дзержинськвугілля", правонаступником якої є ДП "Дзержинськвугілля", та ТОВ "Ковчег"укладено договір № 7 від 21.04.2003 на поставку продукції, за яким відповідач-2 поставив відповідачу-1 товар, а останнє прийняло та оплатило товар, що підтверджується накладними, платіжними дорученнями.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, задовольнив позов податкової інспекції та визнав недійсним вказаний договір на підставі ст. 49 ЦК УРСР, як такий, що укладений з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, оскільки встановив, що ТОВ "Ковчег"створено з метою покриття подальшої незаконної підприємницької діяльності, ним здійснювались фіктивні безтоварні операції, в тому числі спірний договір, направлені на ухилення від сплати податків, що підтверджується вироком Дзержинського міського суду Донецької області від 12.11.2004. Наміру укладання договору з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, з боку ДП "Дзержинськвугілля"судом не встановлено. В частині позовних вимог про застосування правових наслідків визнання недійсною угоди суд відмовив виходячи з того, що з 01.01.2004 ЦК УРСР (1540-06) , ст. 49 якого передбачала такі наслідки, втратив чинності з набранням чинності ЦК України (435-15) . ЦК України (435-15) не містить таких публічно-правових наслідків укладення недійсної угоди, які були встановлені у ст. 49 ЦК УРСР.

Суд касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій не мали правових підстав на момент ухвалення рішення по справі для визнання договору недійсним з огляду на таке.

З 01.01.2004 набрав чинності Цивільний кодекс України (435-15) (далі у тексті ЦК України (435-15) ). Згідно із п.1 та п.2 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (435-15) , Цивільний кодекс Української РСР (1540-06) від 18.07.1963 втратив чинність.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже –є нікчемним.

Як зазначено у ч.2 ст. 215 цього Кодексу визнання судом такого правочину недійсним не вимагається.

Органи державної податкової служби можуть звертатися до судів із позовами на підставі ч. 1 ст. 208 Господарського процесуального кодексу України про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

Висновок суду стосовно нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній, а не у резолютивній частині судового рішення. ЦК УРСР (1540-06) , стаття 49 якого встановлювала конфіскаційні санкції за укладення угод з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, втратив чинність з 01.01.2004. Цивільний кодекс України (435-15) , який набрав чинності з 01.01.2004, таких санкцій не передбачає.

За змістом частини 2 статті 5 Цивільного кодексу України він має зворотну дію в часі у випадках, коли пом’якшує або скасовує відповідальність особи. Господарський кодекс України (436-15) , який набрав чинності з 01.01.2004, містить норми, які за предметом регулювання та встановленими санкціями відповідають положенням статті 49 Цивільного кодексу УРСР.

Однак, відповідно до пункту 5 розділу ІХ "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України (436-15) положення останнього щодо відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності застосовуються у разі, якщо такі порушення були вчинені після набрання чинності цими положеннями. Положення Господарського кодексу України (436-15) щодо відповідальності за порушення, зазначені в абзаці 1 того ж пункту, вчинені до набрання чинності відповідними положеннями названого Кодексу (436-15) стосовно відповідальності учасників господарських відносин, застосовуються у разі, якщо вони пом’якшують відповідальність за вказане порушення.

Оскільки обставини у справі встановлені повно і правильно, але суди попередніх інстанцій допустили порушення норм матеріального права, що призвело до безпідставного задоволення позовних вимог в частині визнання угоди недійсною, суд касаційної інстанції вважає за необхідне скасувати останні та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Дзержинську задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Донецької області від 25.05.2007 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.08.2007 скасувати.

Прийняти нову постанову.

Відмовити у задоволенні позову.

постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної постанови, поданої через Вищий адміністративний суд України у порядку, передбаченому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .