Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, судді

Горбатюка С.А.

(доповідач)

Суддів

Весельської Т.Ф.

Мироненка О.В.

Мороз Л.Л.

Ситникова О.Ф.

провівши порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_6 до Чернігівської обласної державної адміністрації про зобов’язання вчинити дії, стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_6 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2009 року,

У вересні 2007 року ОСОБА_6 у Новозаводському районному суді

м. Чернігова пред’явила позов до Чернігівської обласної державної адміністрації про зобов’язання вчинити дії, стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що 05 липня 2007 року вона звернулась до голови Чернігівської обласної державної адміністрації з заявою про отримання довідки про її повну заробітну плату за останні 6 місяців перебування у трудових відносинах в Управлінні з питань майна комунальної власності Чернігівської обласної державної адміністрації, яке з 01 червня 2005 року було ліквідоване розпорядженням голови Чернігівської обласної державної адміністрації від 01 квітня 2005 року № 80, але розрахункові документи до архівів не здані і знаходяться в обласній адміністрації.

Проте, відповіді на своє звернення позивачка не отримала.

Просила визнати бездіяльність голови Чернігівської обласної державної адміністрації неправомірною, зобов’язати відповідача видати їй довідку про повну заробітну плату за грудень 2004 року, січень-травень 2005 року, оскільки без довідки вона не може отримати допомогу по безробіттю в повному обсязі, стягнути з відповідача на її користь спричинені матеріальні збитки в сумі 1668,48 грн. та моральну шкоду в розмірі 10000 грн.

В судовому засіданні позивач збільшила позовні вимоги, просила стягнути 3292,80 грн. у відшкодування заподіяних матеріальних збитків.

Постановою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 21 грудня 2007 року адміністративний позов ОСОБА_6 частково задоволений.

Зобов’язано Чернігівську обласну державну адміністрацію видати

ОСОБА_6 довідку про заробітну плату за грудень 2004 року –травень 2005 року.

В задоволені решти позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2009 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 задоволено частково.

Постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 21 грудня 2007 року частково скасовано.

Визнано протиправною бездіяльність Чернігівської обласної державної адміністрації щодо ненадання відповіді на звернення ОСОБА_6 з приводу надання довідки про заробітну плату.

В задоволенні вимог про зобов’язання Чернігівської обласної державної адміністрації видати ОСОБА_6 довідку про заробітну плату за грудень 2004 року –травень 2005 року відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні позову про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди, ОСОБА_6 подала касаційну скаргу, в якій вказала на те, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції у справі прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати в цій частині та задовольнити позовні вимоги щодо стягнення матеріальних збитків в сумі 3292,80 грн. та моральної шкоди в сумі 10000 грн.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_6 зверталася до голови Чернігівської обласної державної адміністрації з заявою про надання довідки про її повну заробітну плату.

Оскільки відповіді на свою заяву в порядку та строки, встановлені Законом України "Про звернення громадян" (393/96-ВР) вона не отримала, суд апеляційної інстанції обґрунтовано визнав протиправною бездіяльність Чернігівської обласної державної адміністрації.

Судове рішення в цій частині є законним і обґрунтованим.

Разом з тим, суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позову про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди, виходив з того, що в матеріалах справи відсутні належні докази її заподіяння.

З цим погодився й суд апеляційної інстанції.

Висновки судів першої та апеляційної інстанції у цій частині не ґрунтуються на законі.

Згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Також статтею 23 Цивільного кодексу України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України у своїй Постанові від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (v0004700-95) (із змінами та доповненнями) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків (пункт 3 Постанови (v0004700-95) ).

При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, судам слід виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом. Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом суд має притягнути як відповідача відповідний орган Державного казначейства України. (пункт 10-1 Постанови (v0004700-95) )

Обов’язок відшкодувати матеріальні збитки та моральну шкоду у випадку її заподіяння внаслідок неправомірних дій або рішень адміністративного органу при розгляді звернень громадян випливає з положень статті 25 Закону України "Про звернення громадян", який є спеціальним і таким, що регулює правовідносини щодо порядку та строків розгляду звернень громадян.

Судом першої інстанції при розгляді справи було встановлено факт порушення прав ОСОБА_6 неправомірними діями та бездіяльністю відповідача. Однак суд не перевірив чи є причинний зв’язок між матеріальними збитками та моральною шкодою, спричиненими ОСОБА_6 і неправомірними діями та бездіяльністю відповідачів.

На цю неповноту встановлення обставин у справі не звернув уваги й суд апеляційної інстанції.

Між тим, ОСОБА_6 вказувала на те, що внаслідок неправомірної бездіяльності відповідача вона не отримала матеріальну допомогу по безробіттю, а також втратила працездатність, сон, спокій, неможливим стало продовження її активного громадського життя, значно погіршився її моральний і фізичний стан, нанесено шкоду її репутації та людській гідності.

Згідно з частиною першою статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення повинні бути законними і обґрунтованими.

Цих вимог процесуального закону суди не виконали, що призвело до ухвалення рішень з порушенням норм матеріального права.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій в цій частині підлягають скасуванню, а справа –направленню до суду першої інстанції для нового розгляду.

При новому розгляді суду першої інстанції слід урахувати наведене, більш повно та всебічно встановити обставини у цій частині справи та у залежності від встановленого, –вирішити спір.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 222 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 21 грудня 2007 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2009 року у справі позовом ОСОБА_6 до Чернігівської обласної державної адміністрації про зобов’язання вчинити дії, стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди в частині відмови в задоволенні позову про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди скасувати, а справу в цій частині направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2009 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених статтями 235- 242 Кодексу адміністративного судочинства України.