К-3058/09-С Про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії - 26.10.2010 Прийняття

провівши у касаційному порядку попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_6 до Управління Пенсійного фонду (далі –УПФ) України в Артемівському районі м. Луганська про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії за касаційною скаргою УПФ України в Артемівському районі м. Луганська на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2008 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2008 року,

У грудні 2007 року ОСОБА_6 у Луганському окружному адміністративному суді пред’явив позов до УПФ України в Артемівському районі м. Луганська про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог послався на те, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, інвалідом 1-ої групи у зв’язку з захворюванням, пов’язаному з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Відповідно до статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має право на отримання додаткової пенсії в розмірі 100 відсотків від мінімальної пенсії за віком та основної пенсії у розмірі не менше 10 мінімальних пенсій за віком.

Відповідач відмовив йому у перерахунку вказаних пенсій з урахуванням розміру мінімальної пенсії за віком.

Просив визнати неправомірною відмову УПФ України в Артемівському районі м. Луганська провести перерахунок пенсії і додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, та зобов’язати УПФ України в Артемівському районі

м. Луганська провести перерахунок пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої законом та виплатити заборгованість з 01 березня 2007 року.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2008 року позов ОСОБА_6 до УПФ України в Артемівському районі

м. Луганська про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії задоволено.

Визнано неправомірними дії УПФ України в Артемівському районі

м. Луганська, пов’язаних з виплатою пенсії ОСОБА_6 в розмірі, меншому встановленому частиною четвертою статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Зобов’язано УПФ України в Артемівському районі м. Луганська зробити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_6 в розмірі 10 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю, в розмірі 100 відсотків мінімальної пенсії за віком з 01 березня 2007 року.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2008 року апеляційну скаргу УПФ України в Артемівському районі м. Луганська задоволено частково.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2008 року змінено.

Замінено в абзаці 1 резолютивної частини постанови вислів "повністю" на вислів "частково".

Викладено абзац 2 резолютивної частини постанови в наступній редакції:

"Визнати неправомірними дії УПФ України в Артемівському районі

м. Луганська щодо відмови ОСОБА_6 у здійсненні перерахунку пенсії в розмірі, встановленому статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Доповнено абзац 3 резолютивної частини постанови після слів "з 01 березня 2007 року" висловом "по 31 грудня 2007 року".

Доповнено резолютивну частину постанови абзацом 4 наступного змісту:

"В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити".

Постановлено вважати абзаци 4, 5, 6 резолютивної частини постанови абзацами 5, 6, 7.

В іншій частині постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2008 року залишено без зміни.

Не погоджуючись з судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, УПФ України в Артемівському районі м. Луганська подало касаційну скаргу. Посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров’я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) .

Статтею 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначені види пенсій, які підлягають виплаті особам, постраждалим внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 1, 2, 3 та 4 категорій, це зокрема, державна пенсія та додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до статті 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (чинної на час виникнення спірних правовідносин) особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами другої групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 100 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно з частиною четвертою статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів другої групи, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 10 мінімальних пенсій за віком.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_6 є інвалідом

1-ої групи за захворюванням, яке пов’язане з роботою з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і належить до осіб категорії 1, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, перебуває на обліку в УПФ України в Артемівському районі м. Луганська.

Йому призначені державна та додаткова пенсії відповідно до положень статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", розмір яких обчислений у відповідності з постановою Кабінету Міністрів України від 03 січня 2002 року № 1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" (1-2002-п) .

ОСОБА_6 звертався до УПФ України в Артемівському районі

м. Луганська з заявою про проведення перерахунку цих пенсій відповідно до статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та у з урахуванням розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої законодавчими актами, але в проведенні перерахунку пенсії було відмовлено.

Частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідач неправомірно відмовив ОСОБА_6 в задоволенні його заяви про перерахунок пенсії та його дії суперечать вказаним вимогам Конституції України (254к/96-ВР) .

Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України (254к/96-ВР) , закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суди дійшли правильного висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають статті 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанова Кабінету Міністрів України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Також суди правильно не взяли до уваги посилання відповідача на частину п’яту статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок не порушуючи положень цього Закону.

При визначенні розміру державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", іншого законодавчого або нормативно-правового акту, які б визначали цей розмір або встановлювали інший розмір, немає.

Тому, правильним є висновок судів першої та апеляційної інстанції щодо неприйняття до уваги положень частини третьої статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлене статтями 50 та 54 Закону.

Крім того, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань, які встановлені статтею 46 Конституції України та статтями 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", щодо визначення розміру та виплати пенсій.

Згідно з частиною третьою статті 67 вказаного Закону, яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення визначеного законом розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму і цей перерахунок проводиться з дня встановлення цього мінімуму.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.

Оскільки пенсія позивачу має визначитись виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то у разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись з урахуванням нового розміру мінімальної пенсії за віком.

За таких обставин, суди правильно задовольнили позов ОСОБА_6

Судові рішення є законними і обґрунтованими.

Доводи касаційної скарги не містять у собі посилань на наявність порушень чинного законодавства, які є підставами для висновку про те, що судами неправильно застосовані норми матеріального чи процесуального права і що призвело або могло призвести до ухвалення незаконного та необґрунтованого судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без зміни, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, підстав для їх скасування чи зміни немає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м. Луганська залишити без задоволення, а оскаржувані постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2008 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2008 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_6 до Управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м. Луганська про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії –без зміни.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених статтями 235- 242 Кодексу адміністративного судочинства України.