К-19554/07 Про визнання неправомірними дій посадових осіб при звільненні з органів внутрішніх справ - 26.10.2010 Прийняття

за участю позивача ОСОБА_3 та представників відповідача Обласного центру медико-соціальної експертизи Чікішевої І.В., Чуба С.В.,

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Київського районного суду м. Харкова від 21 лютого 2007 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2007 року у справі за його позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, Обласного центру медико-соціальної експертизи про визнання неправомірними дій посадових осіб при звільненні з органів внутрішніх справ, -

У травні 2006 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, Обласного центру медико-соціальної експертизи про визнання неправомірними дій посадових осіб при його звільненні з органів внутрішніх справ

Постановою Київського районного суду м. Харкова від 21 лютого 2007 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2007 року, в задоволені позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення у справі та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та перевіривши судові рішення у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга ОСОБА_3 задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 225- 229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судових рішень.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач з 10 серпня 1988 року по 14 лютого 2000 року проходив службу в органах внутрішніх справ.

23 грудня 1999 року ОСОБА_3 за висновком військово-лікарської комісії УМВС України в Харківській області визнаний непридатним до військової служби.

13 березня 2000 року за висновком МСЕК позивачу була встановлена інвалідність 3 групи у зв’язку з проходженням служби в органах внутрішніх справ до 01 квітня 2001 року. З цих підстав позивачу 14 лютого 2000 року до 31 березня 2001 року була призначена пенсія відповідно до пункту "б"статті 21 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" у розмірі 40% від розміру грошового забезпечення.

11 лютого 2000 року за висновком складеної на ОСОБА_3 атестації він підлягав звільненню з органів МВС через хворобу, з текстом атестації позивач був ознайомлений та згодний. Наказом управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області від 14 лютого 2000 року № 22 позивача було звільнено з органів внутрішніх справ.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині неправомірних дій керівництва управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області щодо звільнення ОСОБА_3, суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про те, що його звільнення здійснено у відповідності до пункту "б" статті 64 (через хворобу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (114-91-п) .

Крім того, судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що проходження служби працівниками органів внутрішніх справ регулюються спеціальним законодавством, а тому вимоги позивача щодо стягнення середнього заробітку за затримку кінцевого розрахунку на підставі Кодексу законів про працю України (322-08) не підлягають задоволенню. До того ж, відповідно до грошового атестату №39 від 17 березня 200 року позивач заборгованості по розрахунку у зв’язку зі звільненням не мав, про свідчить його підпис в атестаті.

Також, судами попередніх інстанцій правомірно відмовлено у задоволенні позову в частині перерахунку пенсії позивачу, як працівнику карного розшуку, із розрахунку 1,5 місяця за кожний місяць служби, оскільки вислуга років для призначення пенсії на пільгових умовах зараховується працівникам, які звільнилися з органів внутрішніх справ після набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2001 року № 1497 "Про внесення доповнення до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393" (1497-2001-п) .

Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо відмови в позові до Обласного центру медико-соціальної експертизи, оскільки позивач не звертався до цієї установи із заявою про проведення стосовно нього обстеження і надання відповідного висновку, а тому спір між позивачем та Обласним центром медико-соціальної експертизи відсутній.

Судом першої інстанції також вірно зазначено, що позов в частині відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягає, оскільки позивачем не надано доказів заподіяння такої шкоди через неправомірні дії відповідача.

За таких обставин оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, підстав для їх скасування немає.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів –

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Київського районного суду м. Харкова від 21 лютого 2007 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2007 року у справі за його позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, Обласного центру медико-соціальної експертизи про визнання неправомірними дій посадових осіб при звільненні з органів внутрішніх справ –без змін.