Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

суддів – Мироненка О.В. (суддя –доповідач)

Горбатюка С.А.

Весельської Т.Ф.

Мороз Л.Л.

Ситникова О.Ф.

провівши попередній розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації про стягнення недоплаченої щорічної разової допомоги за касаційними скаргами ОСОБА_1 та Управління праці та соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2008 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2008 року,

У січні 2008 року позивачка звернулася в суд з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації про стягнення недоплаченої щорічної разової допомоги до 5 травня в розмірі 3 148 грн. Свої вимоги обґрунтовує тим, що вона є учасником війни, відповідно до ст. 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту' їй щорічно до 5 травня повинна надаватись разова грошова допомога в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком, що становило: в 2005 році – 996,00 грн., в 2006 році 1077,00 грн., в 2007 році –1230,00 грн. Всупереч даним нормам, позивачу зазначена грошова допомога в 2004-2007 роках була виплачена не в повному обсязі, відповідно до законів про державний бюджет на відповідні роки, зокрема в 2005 та 2006 роках було виплачено по 50,00 грн., в 2007 році – 55,00 грн. За 2004-2007 роки недоплата склала 3148 грн.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2008 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, позивачка звернулася із скаргою до суду апеляційної інстанції щодо скасування зазначеного вище рішення.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2008 року апеляційну скаргу позивачки задоволено частково, постанову суду першої інстанції скасовано, ухвалено нову постанову, якою позов задоволено частково та зобов’язано відповідача провести перерахунок розміру і виплати за 2007 рік позивачу недоплачену суму разової щорічної грошової допомоги, як учаснику війни. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, позивач та відповідач звернулися із касаційними скаргами до Вищого адміністративного суду України, в якій просять скасувати судові рішення, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню.

Зі справи вбачається та вірно встановлено судом, що позивачка є учасником війни, відповідно до ст. 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту' їй щорічно до 5 травня повинна надаватись разова грошова допомога в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком, що становило: в 2005 році –996,00 грн., в 2006 році 1077,00 грн., в 2007 році –1230,00 грн. Всупереч даним нормам, позивачу зазначена грошова допомога в 2004-2007 роках була виплачена не в повному обсязі, відповідно до законів про державний бюджет на відповідні роки, зокрема в 2005 та 2006 роках було виплачено по 50,00 грн., в 2007 році –55,00 грн. За 2004-2007 роки недоплата склала 3148 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Законами України про Державний бюджет України на відповідний рік, а саме за 2005 - 2006 роки - щорічна разова грошова допомога учасникам війни встановлена у розмірі 50 грн., за 2007 рік –в розмірі 55 грн.

Зазначеними законами були внесені зміни, зокрема, до ст. 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 року за № 20рп/2004 (v020p710-04) положення статей 44, 47, 78, 80 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік"визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) .

Задовольняючи частково позов, суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що виплату разової грошової допомоги позивачу необхідно було виплачувати у розмірі відповідно до ст. 14 "Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту" без урахування обмежень визначених Законами України "Про державний бюджет України на 2005 рік" (2285-15) , "Про державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) .

Судом першої інстанції не було враховано, що дію ч.5 ст. 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", якою визначався розмір щорічної разової грошової допомоги було зупинено ст. 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік".

Крім того, положення ст. 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік"на предмет їх відповідності Конституції України (254к/96-ВР) Конституційним Судом України не переглядались. А тому, правових підстав для незастосування до спірних правовідносин положень даного Закону України не має.

Згідно ч. 2 ст. 95 Конституції України виключно Законом України про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Бюджетного кодексу України при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать Конституції України (254к/96-ВР) , Бюджетного кодексу України (2542-14) та Закону України "Про державний бюджет України".

Задовольняючи частково позов, суд апеляційної інстанції вірно зазначив про те, що оскільки положення ст. 34 Закону України "Про державний бюджет України на 2005 рік"та ст.30 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік' як на час виникнення спірних правовідносин, так і на даний час є чинними, не визнавались у встановленому порядку неконституційними, тому відповідач правомірно керувався ними при виплаті позивачу щорічної разової грошової допомоги як учаснику війни.

Положення ст. 29 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік"втратили чинність на підставі Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року (v0a6p710-07) № 6 рп.

Таким чином, суд апеляційної інстанції правомірно стягнув з відповідача на користь позивача недоплачену частину щорічної разової грошової допомоги як учаснику війни за 2007 рік в розмірі 1175,18 грн., станом на 09 серпня 2007 року та зобов"язав відповідача провести перерахунок розміру грошової допомоги.

З огляду на викладене, постанова суду першої та постанова суду апеляційної інстанцій відповідають обставинам справи наданим доказам та нормам процесуального права.

Доводи касаційної скарги висновки суду не спростовують.

Підстав для перегляду судового рішення з мотивів, викладених в касаційні скарзі, не вбачається.

За правилами частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення-без змін.

Керуючись статтями 220, 220-1, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів,-

Касаційні скарги ОСОБА_1 та Управління праці та соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації залишити без задоволення, постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2008 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.