Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

суддів – Мироненка О.В. (суддя –доповідач)

Горбатюка С.А.

Весельської Т.Ф.

Мороз Л.Л.

Ситникова О.Ф.

провівши попередній розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Міністерства праці та соціальної політики України, Славутського міського управління праці та соціального захисту населення про зобов’язання виплатити разову грошову допомогу, передбачену Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) за касаційною скаргою Славутського міського управління праці та соціального захисту населення на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2008 року,

У жовтні 2007 року позивачка звернулася в суд з позовом до Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Міністерства праці та соціальної політики України, Славутського міського управління праці та соціального захисту населення про зобов’язання виплатити разову грошову допомогу, передбачену Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) . Свої вимоги обґрунтовує тим, що вона є ветераном війни-інвалідом війни 3-ої групи і відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) має право на разову щорічну грошову допомогу до 5-го травня у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком. Проте Славутське міське управління праці та соціального захисту населення виплатило зазначену вище допомогу у 2004 році в розмірі 130 грн., у 2005 році в розмірі 270 грн., у 2006 році в розмірі 270 грн., в 2007 році в розмірі 300 грн.

Постановою Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 07 грудня 2008 року позов задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача недоплачену щорічну разову грошову допомогу за 2004 та 2007 рік в сумі 7301,15 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідачі звернулися зі скаргами до суду апеляційної інстанції щодо скасування зазначеного вище рішення.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2008 року апеляційні скарги відповідачів задоволено частково, постанову суду першої інстанції скасовано, ухвалено нову постанову, якою позов задоволено частково та зобов’язано відповідача виплатити позивачу невиплачену частину разової щорічної грошової допомоги інваліду 3 групи за 2007 рік в розмірі 2570,42 грн.

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судове рішення, відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Зі справи вбачається та вірно встановлено судом, що позивачка є ветераном війни-інвалідом війни 3-ої групи і відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) має право на разову щорічну грошову допомогу до 5-го травня у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком. Проте Славутське міське управління праці та соціального захисту населення виплатило таку допомогу у 2004 році в розмірі 130 грн., у 2005 році в розмірі 270 грн., у 2006 році в розмірі 270 грн., в 2007 році в розмірі 300 грн.

Частиною 5 ст. ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"передбачено щорічно до 5 травня виплачувати інвалідам війни III групи –7 мінімальних пенсії за віком.

Відповідно до Закону України Про державний бюджет України на відповідний рік у 2004 році щорічна разова грошова допомога інвалідам III групи встановлена у розмірі 130 грн., у 2005 році - 270 грн., у 2006 року - 270 грн., у 2007 році - 300 грн.

Згідно ст. 95 Конституції України виключно Законом України про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби. Розмір і цільове спрямування цих видатків. Згідно п. 37 ст. 2 Бюджетного кодексу України, субвенції –між бюджетні трансферти для використання на певну мету в порядку, визначеному тим органом, який прийняв рішення про надання субвенцій. Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2004 року № 177 (177-2004-п) "Про забезпечення щорічної виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) встановлено, що Міністерство фінансів і Державне казначейство забезпечує щороку до 10 квітня виділення коштів Міністерству праці та соціальної політики для виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) , у розмірах, установлених Законом України Про Державний бюджет на відповідний рік, і для подальшого перерахування їх місцевим органам пращ та соціального захисту.

Положення ст. 44 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік", втратили чинність на підставі Рішення Конституційного Суду N 20-рп/2004 від 01.12.2004 (v020p710-04) року. Однак дане рішення прийняте в кінці року, що унеможливлює нарахування та виплату вказаної вище грошової допомоги в розмірах встановлених".

Положення ст. 34 Закону України "Про державний бюджет України на 2005 рік" та ст. 30 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік'' як на час виникнення спірних правовідносин, так і на даний час є чинними, не визнавались у встановленому порядку неконституційними, тому є обов’язковими для виконання.

Положення ст. 29 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" втратило чинність на підставі Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року (v0a6p710-07) № 6-рп. Отже, позивач має право на отримання недоплаченої частини щорічної разової грошової допомоги як інвалід III групи за 2007 рік в розмірі 2570.42 грн.

Ухвалюючи рішення, суд вірно зазначив про те, що приймаючи Закони України про Державні бюджети України на відповідні роки держава, в особі Верховної Ради, в межах повноважень передбачених ст. 95 Конституції України, визначає видатки на загальносуспільні потреби, розмір та їх цільове спрямування. Одночасно, прийняття Верховною Радою законів про Державний бюджет України не залежить від дій, волевиявлення відповідних Управлінь праці та соціального захисту населення, Міністерства фінансів України та Державного казначейства України, тобто органів, які є виконавцями вказаних законів і прийняття яких знаходиться поза межами їх повноважень.

Задовольняючи частково позов, суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що виплату разової грошової допомоги позивачу необхідно було виплачувати у розмірі відповідно до ст. 14 "Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту" без урахування обмежень визначених Законами України "Про державний бюджет України на 2004 рік" (1344-15) , "Про державний бюджет України на 2005 рік" (2285-15) , "Про державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) . Разом з тим, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 18.02.2004 року № 177 (177-2004-п) "Про забезпечення щорічної виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) Міністерство фінансів і Державне казначейство забезпечує щороку до 10 квітня виділення коштів Міністерству праці та соціальної політики для виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) , у розмірах, установлених Законом України Про Державний бюджет на відповідний рік, і для подальшого перерахування їх місцевим органам праці та соціального захисту. Таким чином, згідно з даною нормою, виплату допомоги повинні здійснювати місцеві органи праці та соціального захисту.

З огляду на викладене, постанова суду апеляційної інстанції відповідає обставинам справи наданим доказам та нормам процесуального права.

Доводи касаційної скарги висновки суду не спростовують.

Підстав для перегляду судового рішення з мотивів, викладених в касаційні скарзі, не вбачається.

За правилами частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення-без змін.

Керуючись статтями 220, 220-1, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу Славутського міського управління праці та соціального захисту населення залишити без задоволення, постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.