Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Співака В.І.,

суддів Білуги С.В.,

Гаманка О.І.,

Заїки М.М.,

Загороднього А.Ф.,

та секретаря Міненка І.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2007 у справі за позовом ОСОБА_4 до Міністра оборони України про визнання дій неправомірними та скасування наказу, -

У червні 2007 року ОСОБА_4 звернувся до Деснянського районного суду м. Чернігова з позовом до Міністра оборони України про визнання дій неправомірними та скасування наказу.

Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 14.08.2007 позов ОСОБА_4 було задоволено. Визнано дії Міністра оборони України по накладанню на ОСОБА_4 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення військового звання майор неправомірними та скасовано виданий ним наказ від 04.06.2007 № 311.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2007 апеляційну скаргу Міністра оборони України було задоволено. Постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 14.08.2007 скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

ОСОБА_4 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права просить, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2007 скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення судів щодо застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що позивач проходив військову службу на посаді заступника військового комісара Бобровицько-Носівського об’єднаного районного військового комісаріату Чернігівської області. Наказом Міністра оборони України від 04.06.2007 № 311 за порушення вимог статей 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (548-14) та статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України (551-14) ОСОБА_4 було позбавлено військового звання майор. Підставою видання оскаржуваного наказу стало те, що 09.02.2007 військовим прокурором Чернігівського гарнізону відносно ОСОБА_4 було порушено кримінальну справу за ознаками складу злочину, передбаченого ч.1 ст. 366 Кримінального кодексу України

Відповідно до статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (548-14) та статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України (551-14) військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця, зокрема, додержуватися Конституції (254к/96-ВР) та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Статтею 16 Статут внутрішньої служби Збройних Сил України (548-14) передбачено, що кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Відповідно до пункту "ж"статті 68 Дисциплінарного статут Збройних Сил України (551-14) на молодших та старших офіцерів може бути накладене дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення військового звання.

Враховуючи вищенаведене законодавство та беручи до уваги, що постановою військового місцевого суду Київського гарнізону від 31.05.2007 кримінальну справу, порушену відносно ОСОБА_4, було закрито на підставі статті 45 Кримінального кодексу України у зв’язку з дійовим каяттям, що не є реабілітуючою підставою, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку щодо правомірності застосування до позивача дисциплінарного стягнення та його виду. Закриття кримінальної справи за нереабілітуючими обставинами ніяким чином не може ототожнюватися з відсутністю фактів порушення дисципліни, тобто дисциплінарною відповідальністю, до якої і було притягнуто ОСОБА_4 Крім того, факт скоєння злочину було встановлено судовим рішенням військового місцевого суду Київського гарнізону від 31.05.2007, а тому проведення службової перевірки є зайвим.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2007 у справі за позовом ОСОБА_4 до Міністра оборони України про визнання дій неправомірними та скасування наказу без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.