Справа: № 2а-15941/09/2670 

Головуючий у 1-й інстанції: Пісоцька О.В.

Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.,

суддів: Шведа Е.Ю., Попович О.В.,

при секретарі: Плаксі В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 липня 2010 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання рішення незаконним та таким, що не підлягає виконанню, -

У грудні 2009 року фізична особа –підприємець ОСОБА_2 звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання рішення незаконним та таким, що не підлягає виконанню. Свої вимоги мотивує тим, що не погоджується з позицією податкового органу про застосування штрафних санкцій щодо ведення Книги обліку доходів та витрат, оскільки згідно з вимогами Постанови Кабінету Міністрів України "Про забезпечення реалізації ст. 10 Закону України "Про застосування реєстратора розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 23 серпня 2000 року № 1336 (1336-2000-п) передбачено право здійснювати підприємницьку діяльність без використання РРО осіб, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, до яких і відносилась позивач до 31.12.2008 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 липня 2010 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва №0001441704/0 від 25 листопада 2009 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1798344,25 грн.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову повністю.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду –скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 198, пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції може скасувати її та ухвалити нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Судом першої інстанції встановлено наступне.

Фізична особа –підприємець ОСОБА_3 з 07 вересня 2006 року зареєстрована в Печерській районній у м. Києві державній адміністрації як фізична особа - підприємець (ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

На податковому обліку в ДПІ у Печерському районі м. Києва позивач перебуває з 08 вересня 2006 року, а 30 січня 2009 року останній видано свідоцтво №100163346 про реєстрацію платника податку па додану вартість.

В період з 07 вересня 2006 року по 31 грудня 2008 року позивач, відповідно до Указу Президента Украйні "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва"від 03 липня 1998 року №727 здійснювала господарську діяльність, використовуючи спрощену систему оподаткування обліку та звітності зі сплатою єдиного податку у розмірі 200,00 грн.

В період з 01 січня 2009 року по 30 червня 2009 року ФОП ОСОБА_3 працювала, використовуючи загальну систему оподаткування.

22 вересня 2009 року відповідачем видано повідомлення №59/17-433 про проведення планової виїзної перевірки за вказаний період.

13 листопада 2009 року управлінням оподаткування фізичних осіб ДПІ у Печерському районі м. Києва проведено планову перевірку фінансово-господарської діяльності ФОП ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 07 вересня 2006 року по 30 червня 2009 року відповідно до затвердженого плану перевірок.

За результатом проведеної перевірки відповідачем складено акт від 13 листопада 2009 року №61/1704-3154319403, за змістом якого перевіркою встановлено порушення позивачем п.п.7.3.1 п. 7.3. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"; п. 1 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстратора розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"; ст. 13 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян"від 26 грудня 1992 року № 13-92 (13-92) .; п. 8 Наказу Державної податкової адміністрації України від 29 жовтня 1999 року № 599 "Про затвердження Свідоцтва про сплату єдиного податку та Порядок його видачі" (z0752-99) , а саме: у період з 07 вересня 2006 року по 02 липня 07 року книга обліку доходів та витрат не заповнювалась, а у період з 03 липня 2007 року по 31 грудня 2008 року не заповнювались її відповідні графи, а саме "витрати на виробництво продукції"та "чистий дохід".

Посилаючись на зазначене, а також п. 6 ст. 9 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", відповідач дійшов висновку, що підприємець у період з 07 вересня 2006 року по 31 грудня 2008 року повинна була здійснювати діяльність з використанням РРО.

Па підставі зазначеного акту та встановлених порушень відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 25 листопада 2009 року №0001431704/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 2396,41 грн. та податкове повідомлення-рішення від 25 листопада 2009 року №0001451704/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 352,50 грн., рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 25 листопада 2009 року №0001441704/0 на загальну суму 1798344,25 грн.

Позивач, погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями №0001431704/0 та №0001451704/0, сплатила визначені в них суми санкцій. Разом з тим рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 1798344,25 грн. вважає незаконним.

Також судом першої інстанції було встановлено, що ФОП ОСОБА_3 вже було притягнуто до адміністративного відповідальності та накладено стягнення у вигляді штрафу в сумі 85,00 грн. за порушення належного ведення книги обліку доходів та витрат громадян згідно з постановою у справі про адміністративне правопорушення від 28 грудня 2009 року серії АА №285548.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивач не займалась продажем підакцизних товарів та товарів, для продажу яких необхідно отримати патент на здійснення відповідної діяльності, що не заперечувалось ДПІ у Печерському районі м. Києва. Крім цього, судом першої інстанції зазначено, що позивач дійсно порушила норми законодавства шляхом не заповнення та неналежного заповнення книги обліку витрат та доходів, проте за встановлене правопорушення санкцій п. 1 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"не передбачено.

З таким висновком колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.

Згідно Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва"фізичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис.грн.

Суб'єкти підприємницької діяльності –юридичні особи, які перейшли на спрощену систему оподаткування за єдиним податком, не мають права застосовувати інший спосіб розрахунків за відвантажену продукцію, крім готівкового та безготівкового розрахунків коштами.

Суб'єкти підприємницької діяльності - фізичні особи – платники єдиного податку мають право не застосовувати електронні контрольно-касові апарати для проведення розрахунків із споживачами. Постановою Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2000 року №1336 (1336-2000-п) затверджено перелік окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій.

Згідно з п. 1 зазначеного переліку, роздрібна торгівля продовольчими товарами, пивом у пляшках і бляшанках за умови відсутності продажу інших підакцизних товарів, що здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється відповідно до законодавства з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (в тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку).

Судом першої інстанції було встановлено, що позивач не займалась продажем підакцизних товарів та товарів для продажу, яких необхідно отримати патент на здійснення відповідної діяльності, що не заперечувалось ДПІ у Печерському районі м. Києва.

Крім цього, згідно зі статтею 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у режимі реального часу Державним казначейством України.

Відповідно до п. 1 ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.

Форма книги обліку витрат, що підлягають оподаткуванню відповідно до Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (727/98) і порядок її ведення суб'єктами малого підприємництва, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності встановлюються Державною податковою адміністрацією України.

Порядок ведення спрощеного обліку та звітності суб'єктами малого підприємництва відповідно до Указу Президента України (727/98) "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" затверджується Міністерством фінансів України.

Судом першої інстанції було встановлено, що реєстратор розрахункових операцій позивача не опломбовувався та не реєструвався відповідно до вимог чинного законодавства.

Таким чином, оскільки обов'язкова умова, передбачена п. 6 ст. 9 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"не виконувалась, позивач зобов'язана була застосовувати реєстратор розрахункових операцій.

Проте, судом першої інстанції було встановлено, що РРО не використовувались та не заповнювалась належним чином розрахункова книжка, чим порушено п. 1 ст. 3 зазначеного Закону.

Відповідно до п. 1 ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність –у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих - послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції або проведення її без використання розрахункової книжки.

Колегія суддів вважає необгрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що до позивача було застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу за порушення п. 8 зазначеного вище Наказу ДПА №599 (z0752-99) , оскільки відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) фінансова санкція грошова сума, що стягується за порушення вимог цього Закону з суб'єктів підприємницької діяльності за місцем їх реєстрації до відповідного місцевого бюджету.

Відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення (8073-10) адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Тобто адміністративна відповідальність застосовується до фізичних осіб.

Таким чином вказані вище санкції є за своєю природою різними видами відповідальності та не можуть зваємовиключати одна одну, оскільки застосовуються до різних суб'єктів, і першому випадку –до господарської одиниці, в другому –фізичної особи.

Крім цього, колегія суддів зазначає про неправильне застосування судом першої інстанції ст. 250 Господарського кодексу України з огляду на те, що застосовані до позивача санкції не є адміністративно-господарськими в розумінні ГК України (436-15) , а є штрафною санкцією за порушення платником податків правил податкового законодавства.

Отже, вказаний висновок суду першої інстанції колегія суддів вважає помилковим, оскільки він протирічить чинному законодавству України.

Виходячи з вищевикладеного, колегія вважає, що судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про те, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим –ухвалене судом на підставі повного та всебічного з’ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції невірно надана правова оцінка обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду –скасуванню.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів –

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва – задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 липня 2010 року – скасувати .

Постановити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання рішення незаконним та таким, що не підлягає виконанню – відмовити повністю .

постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.