Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Співака В.І.,

суддів Білуги С. В.,

Гаманка О.І.,

Загороднього А.Ф.,

Заїки М.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Веселівської районної державної адміністрації Запорізької області на постанову Веселівського районного суду Запорізької області від 24 жовтня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 21 листопада 2006 року у справі за позовом ОСОБА_4 до управління праці та соціального захисту населення Веселівської районної державної адміністрації Запорізької області про стягнення суми заборгованості разової щорічної допомоги, -

У серпні 2006 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до управління праці та соціального захисту населення Веселівської районної державної адміністрації Запорізької області про стягнення недоплаченої разової грошової допомоги інваліду війни другої групи за період з 2004 по 2006 роки.

Постановою Веселівського районного суду Запорізької області від 24 жовтня 2006 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 21 листопада 2006 року, позов задоволено частково. Стягнуто з управління праці та соціального захисту населення Веселівської районної державної адміністрації Запорізької області на користь позивача заборгованість з щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2006 рік у сумі 2542 грн. В іншій частині позову відмовлено.

У касаційній скарзі управління праці та соціального захисту населення Веселівської районної державної адміністрації Запорізької області, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати судові рішення у справі та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволені позову.

Перевіривши доводи касаційної скарги та рішення судів першої та апеляційної інстанції щодо правильності застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 5 статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"щорічно до 05 травня інвалідам війни другої групи виплачується разова грошова допомога у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до вимог статті 17 вищевказаного Закону фінансування витрат, пов’язаних з введенням в дію цього Закону (3551-12) , здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.

Частиною 1 статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно частини 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, що на цьому наполягає одна із сторін.

Частиною 4 статті 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"передбачено, що особи, які не отримали разової грошової допомоги до 05 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

Отже, суд апеляційної інстанції правомірно відмовив в задоволенні позовних вимог в частині стягнення на користь ОСОБА_4 заборгованості з щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2004 - 2005 роки.

Статтею 30 Закону України "Про Державний бюджет на 2006 рік" встановлено, що у 2006 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) інвалідам війни другої групи здійснюється у розмірі 330 грн.

Отже, отримана ОСОБА_4 щорічна разова грошова допомога до 05 травня у 2005 році в розмірі 330 грн. була нарахована та виплачена управлінням праці та соціального захисту населення Веселівської районної державної адміністрації Запорізької області відповідно до діючого на той час законодавства.

З урахуванням викладеного, у судів першої та апеляційної інстанції не було законних підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_4

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню. Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки доказів, обставини справи встановлені судами повно і правильно, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального права –судові рішення судів першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_4

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів –

Касаційну скаргу управління управлінням праці та соціального захисту населення Веселівської районної державної адміністрації Запорізької області задовольнити.

Постанову Веселівського районного суду Запорізької області від 24 жовтня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 21 листопада 2006 року у справі за позовом ОСОБА_4 до управління праці та соціального захисту населення Веселівської районної державної адміністрації Запорізької області про стягнення суми заборгованості разової щорічної допомоги скасувати.

Постановити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_4 до управління праці та соціального захисту населення Веселівської районної державної адміністрації Запорізької області про стягнення разової грошової допомоги відмовити.

постанова оскарженню не підлягає.