К-13414/08-С Про стягнення грошової допомоги - 20.10.2010 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Дебальцівської міської ради Донецької області про стягнення грошової допомоги, за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Дебальцівської міської ради Донецької області на постанову Дебальцевського міського суду Донецької області від 16 квітня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2008 року,-

У лютому 2008 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом посилаючись на те, що має статус інваліда війни 2 групи, а тому відповідно до статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"має право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у розмірах, визначених зазначеним Законом, виходячи з кратності мінімальної пенсії за віком.

Посилаючись на те, що вимоги Закону не виконані, а його звернення про виплату різниці щорічної разової грошової допомоги залишено без задоволення, просив визнати неправомірною відмову відповідача та стягнути її за 2007 рік у відповідності до статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Постановою Дебальцевського міського суду Донецької області від 16 квітня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2008 року, позов задоволено.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить судові рішення скасувати та відмовити у позові.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи колегія суддів, в межах статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку про задоволення скарги з таких підстав.

Судами встановлено, що позивач має статус інваліда війни, з урахуванням чого до 5 травня йому виплачувалась разова щорічна грошова допомога у розмірах, встановлених нормами Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) .

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з права позивача на щорічну грошову допомогу до 5 травня за 2007 рік, в порядку Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) , виходячи з кратності мінімальної пенсії за віком і того, що рішенням Конституційного суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) визнані неконституційними положення норм Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік" (489-16) , якими встановлювались інші критерії визначення розміру допомоги.

Проте з висновками апеляційного суду не можна погодитись з таких підстав.

За приписами статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, з розрахунку кратності мінімальної пенсії за віком.

Разом з тим, Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) зазначеним особам допомога до 5 травня передбачена у грошовому виразі без застосування кратності мінімальної пенсії за віком.

Тобто, в даному випадку на період виникнення зазначених спірних правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 5 травня.

Отже, для вирішення зазначеного спору апеляційному суду необхідно було визначитись, який з цих законів є пріоритетним та підлягав застосуванню у спірних правовідносинах.

Згідно зі статтею 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні. Конституція України (254к/96-ВР) не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас Конституційний Суд України у рішенні від 3 жовтня 1997 року № 4-зп (v004p710-97) у справі про набуття чинності Конституцією України (254к/96-ВР) зазначив: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути одночасно врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено ним, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше".

За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України.

Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих правовідносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Що стосується 2007 року, то рішенням Конституційного суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) визнано неконституційними положення пункту 13 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", якою було зупинено на 2007 рік дію частини п'ятої статей 12, 13, 14 та 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Відповідно до статті 147 Конституції України Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України (254к/96-ВР) і дає офіційне тлумачення Конституції України (254к/96-ВР) та законів України.

При цьому відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Тобто, рішення Конституційного Суду України мають перспективну дію.

На момент виникнення спірних правовідносин, а саме дату нарахування і виплату позивачеві органами праці та соціального захисту населення щорічної грошової допомоги, положення Законів України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) були діючими, а відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин відповідач на період виплати позивачеві щорічної грошової допомоги до 5 травня діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачено Конституцією та законами України, а тому правових підстав для стягнення різниці у цих виплатах немає.

Виходячи з того, що суди правильно встановили обставини справи, але при цьому порушили норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, вони підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові.

За приписами статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів Вищого адміністративного суду України,-

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Дебальцівської міської ради Донецької області задовольнити.

Постанову Дебальцевського міського суду Донецької області від 16 квітня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2008 року скасувати, ухвалити нову постанову, якою у позові ОСОБА_1 відмовити.