Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Весельської Т.Ф.,

Смоковича М.І.,

Горбатюка С.А.,

Мироненка О.В.,

Чумаченко Т.А.,

провівши в порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи

за позовною заявою ОСОБА_6 до Управління Пенсійного фонду України в Хортицькому районі міста Запоріжжя про зобов’язання провести перерахунок пенсії,

провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Хортицькому районі міста Запоріжжя на постанову Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 4 червня 2008 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2009 року,

У листопаді 2007 року ОСОБА_6 пред’явив у суді позов до Управління Пенсійного фонду України в Хортицькому районі міста Запоріжжя (далі –УПФ) про зобов’язання провести перерахунок пенсії.

Зазначив, що в період з 10 липня 1984 року по 2 січня 1992 року він працював в 3-й міській лікарні міста Запоріжжя на посаді лікаря-анестезіолога, у тому числі з 10 липня 1984 року по 16 лютого 1987 року в складі групи анестезіології-реанімації, а тому має право на врахування цього терміну роботи до трудового стажу у подвійному розмірі.

Листом УПФ від 21 вересня 2007 року позивачеві було відмовлено в зарахуванні цього періоду роботи до стажу роботи у подвійному розмірі з посиланням на те, що відділення реанімації, в якому він працював, не відноситься до структурних підрозділів, робота в яких надає право на пільгове обчислення зазначеного періоду, оскільки не була проведене атестація відповідного робочого місця.

Посилаючись на наведені обставини, просив зобов’язати УПФ призначити пенсію із зарахуванням у подвійному розмірі періоду роботи з 10 липня 1984 року по 16 лютого 1987 року.

Постановою Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 4 червня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2009 року, позовні вимоги задоволено. Зобов’язано УПФ призначити ОСОБА_6 пенсію за вислугу років із зарахуванням до трудового стажу, що дає право на пенсію за вислугу років, періоду роботи на посаді лікаря-анестезіолога з 10 липня 1984 року по 16 лютого 1987 року.

В обґрунтування касаційної скарги УПФ посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, у зв’язку з чим ставить питання про скасування ухвалених ними рішень.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з такого.

Судами встановлено, що ОСОБА_6 з 10 липня 1984 року по 2 січня 1992 року працював в 3-й міській клінічній лікарні на посаді лікаря-анестезіолога, у тому числі з 10 липня 1984 року по 16 лютого 1987 року на посаді лікаря анестезіолога-реаніматолога у складі відділення анестезіології, реанімації і інтенсивної терапії. В трудовій книжці позивача було зроблено відповідні записи під № 10 і 11.

Позивачу призначено пенсію за вислугу років, втім, оскаржуваний період роботи зарахований у одинарному розмірі.

Відповідно до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення"робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 працював на посаді ургентного лікаря-анестезіолога у відділенні анестезіології з 10 липня 1984 року по 16 лютого 1987 року, про що свідчить копія трудової книжки (а. с. 4 зворот).

Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 8 жовтня 1997 року № 303 "Про регламентацію діяльності анестезіологічної служби України" (v0303282-97) здійснено перейменування відділень реанімації лікувально –профілактичних закладів у відділення (групи) анестезіології для інтенсивної терапії.

Наказом головного лікаря від 29 серпня 2007 року № 313 "Про уточнення найменування структурного підрозділу лікарні"анестезіологічну службу, у якій працював позивач з 1 січня 1970 року по 16 лютого 1987 року перейменовано –"група анестезіології –реанімації".

Листом Міністерства охорони здоров’я від 8 грудня 2006 року № 10.01.09/2209 Пенсійному фонду України надано роз’яснення щодо віднесення окремих структурних підрозділів закладів охорони здоров’я до відділень реанімації, робота в яких відповідно до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення"зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій всебічно і повно встановили всі фактичні обставини справи та правильно застосували норми матеріального права, що регулюють спірні відносини сторін, а тому ухвалені ними судові рішення відповідно до частини 1 статті 224 КАС України підлягають залишенню в силі.

Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Хортицькому районі міста Запоріжжя залишити без задоволення, а постанову Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 4 червня 2008 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2009 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.