Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Гашицького О.В. (суддя-доповідач), Лиски Т.О.,

Малиніна В.В., Мойсюка М.І., Ситникова О.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження за касаційною скаргою

управління праці та соціального захисту населення Червоногвардійської районної адміністрації Макіївської міської ради Донецької області (далі також –УПСЗН) на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 5 грудня 2007 року адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до УПСЗН про стягнення заборгованості по компенсації на оздоровлення,

У серпні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

Зазначав, що є інвалідом 3 групи, належить до 1 категорії осіб, які

постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і має право на отримання передбаченої статтею 48 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"(далі – Закон № 796-XII (796-12) ) щорічної допомоги на оздоровлення у

розмірі 4 мінімальних заробітних плат, а не в розмірі, визначеному УПСЗН

виходячи з відповідних постанов Уряду.

Посилаючись на відмову відповідача здійснити відповідні перерахунки, позивач просив стягнути на його користь 3182 грн, недоотримані за 2001 - 2004 роки та зобов’язати УПСЗН і в подальшому виплачувати йому зазначену допомогу відповідно до Закону № 796-XII (796-12) .

Постановою Червоногвардійського районного суду міста Макіївки Донецької області від 4 листопада 2005 року позов задоволено: визнано дії відповідача неправомірними та стягнуто з УПСЗН па користь ОСОБА_1 3182 грн та зобов’язано відповідача виплачувати позивачу компенсацію на оздоровлення на підставі статті 48 Закону № 796-XII.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 5 грудня 2007 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково: визнано дії УПСЗН неправомірними та стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 заборгованість з допомоги на оздоровлення за період 2003-2004 роки в розмірі 1825 гривень. У решті позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі УПСЗН, посилаючись на порушення судами норм матеріального права при розв’язанні спору в частині задоволення позову, просить скасувати їхні рішення та ухвалити нове – про відмову в задоволенні позову.

Перевіривши доводи, викладені у касаційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України ( КАС України (2747-15) ) за наявними у справі матеріалами, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є інвалідом 3 групи внаслідок захворювання, пов’язаного з його участю в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, належить до категорії 1 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Виплата позивачеві щорічної грошової допомоги на оздоровлення відповідачем здійснювалась у 2001 - 2004 роках виходячи з розмірів, установлених постановами Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (836-96-п) та від 12 липня 2005 року № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (562-2005-п) (далі –Постанова КМ № 562), а саме: у 2001-2004 роках –по 21,50 гривні.

Статтею 48 закону № 796-ХІІ передбачена щорічна допомога на оздоровлення особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи - інвалідам 3 групи

(1 категорії) в розмірі 4 мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Тобто, нормами спеціального Закону (796-12) визначений розмір щорічної допомоги як величина, кратна розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом (796-12) на час здійснення виплати.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове, суд апеляційної інстанції виходив із того, що Законом № 796-ХІІ (796-12) Кабінет Міністрів України не уповноважений на свій розсуд змінювати, у тому числі зменшувати конкретні розміри компенсацій і допомоги, зокрема, допомоги на оздоровлення, встановлені цим Законом (796-12) . Натомість частиною першою статті 67 зазначеного Закону було встановлено, що конкретні розміри всіх передбачених ним доплат, пенсій та компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни

індексу вартості життя і зростання заробітної плати.

Оскільки стосовно виплат, передбачених статтею 48 Закону № 796-XII, у 2003 - 2004 роках ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України будь-яких рішень не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при розв’язанні цього спору в частині вимог за 2003 - 2004 роки підлягає застосуванню стаття 48 Закону № 796-XII, з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати.

Упродовж 2003 - 2004 років позивач недоотримав щорічну грошову допомогу

на оздоровлення в розмірах, установлених законами про держбюджет на відповідний

рік. Тому рішення судів попередніх інстанцій щодо стягнення сум за цей період відповідає вимогам закону і судовою колегією залишається без змін.

Доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального права цих висновків не спростовують, оскільки ґрунтуються на неправильному трактуванні згаданих вище правових норм.

Керуючись статтями 220, 222 – 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів Вищого адміністративного суду України.

Касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Червоногвардійської районної адміністрації Макіївської міської ради Донецької області залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 5 грудня 2007 року – без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, набирає законної сили через п’ять днів

після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.