Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, судді

Горбатюка С.А.

(доповідач)

Суддів

Весельської Т.Ф.

Мироненка О.В.

Мойсюка М.І.

Чумаченко Т.А.

провівши у касаційному порядку попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду (далі –УПФ) України в м. Кузнецовську Рівненської області про визнання дій неправомірними та стягнення коштів за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2009 року,

У листопаді 2007 року ОСОБА_1 в Рівненському окружному адміністративному суді пред’явив позов до УПФ України в м. Кузнецовську Рівненської області про визнання дій неправомірними та стягнення коштів.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що в порушення статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" відповідач виплачує йому, як непрацюючому пенсіонеру, проживаючому на території радіоактивного забруднення, доплату до пенсії у розмірах, що не співвідносяться з мінімальною заробітною платою, встановленою законодавчими актами.

Просив суд зобов’язати УПФ України в м. Кузнецовську Рівненської області провести перерахунок доплати до пенсії згідно зі статтею 39 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 01 грудня 2007 року та стягнути заборгованість в сумі 8340,80 грн.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2008 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2009 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2008 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії УПФ України в м. Кузнецовську Рівненської області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку доплати до пенсії у відповідності до статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з квітня 2006 року по грудень 2007 року та зобов’язано УПФ України в м. Кузнецовську Рівненської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з розміру однієї мінімальної

заробітної плати за період з квітня 2006 року по грудень 2006 року та з 09 липня по грудень 2007 року включно.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з судовими рішеннями судів попередніх інстанцій,

ОСОБА_1 подав касаційну скаргу.

Посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення задоволення позову в повному обсязі.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 є непрацюючим пенсіонером, постійно проживає в м. Кузнецовську Рівненської області –населеному пункті, який належить до території радіоактивного забруднення, що віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач виплачував позивачу передбачену Законом доплату до пенсії в розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (836-96-п) , які протягом тривалих років не змінювалися і не відповідають розмірам, встановленим іншими законами України.

Зазначений висновок суду відповідає вимогам закону з огляду на наступне.

Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 5 своєї постанови від 01 листопада 1996 року № 9 (v0009700-96) "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", судам при розгляді справи необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.

Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Положеннями статті 39 цього Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що непрацюючим пенсіонерам, які проживають у зоні посиленого радіоекологічного контролю, пенсія підвищується у розмірі однієї мінімальної заробітної плати.

Отже, Законом передбачалася доплата до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення, у сумі, кратній мінімальній заробітній платі, що склалася на відповідний період, і не передбачена можливість встановлення конкретних сум компенсацій і доплат. Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (836-96-п) , усупереч Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) (який встановив розмір щомісячних допомоги та доплати як величину кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати) установлено конкретні розміри таких допомоги й доплати у твердій грошовій сумі.

Дію положень статті 39 цього Закону було зупинено на 2007 рік в частині виплат компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати згідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) .

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) визнані неконституційними положення пункту 30 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" щодо зупинення дії статті 39 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в частині виплат компенсацій і допомог у розмірах, відповідно до мінімальної заробітної плати.

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

За таких обставин суд апеляційної інстанції правильно вказав на неправомірність дій Управління Пенсійного фонду України в м. Кузнецовську Рівненської області щодо виплата ОСОБА_1, як особі, яка проживає на території радіоактивного забруднення, підвищення до пенсії у відповідності з постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (836-96-п) , а з урахуванням позовних вимог позивача та вказаного рішення Конституційного Суду України обґрунтовано поклав на відповідача обов’язок з перерахунку та виплати доплати до пенсії позивача саме з квітня по грудень 2006 року включно та 09 липня 2007 року.

Доводи касаційної скарги не містять у собі посилань на наявність порушень чинного законодавства, які є підставами для висновку про те, що апеляційним судом неправильно застосовані норми матеріального чи процесуального права і що призвело або могло призвести до ухвалення незаконного та необґрунтованого судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без зміни, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення, підстав для його скасування чи зміни немає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувану постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2009 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Кузнецовську Рівненської області про визнання дій неправомірними та стягнення коштів –без зміни.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених статтями 235- 242 Кодексу адміністративного судочинства України.