Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, судді

Горбатюка С.А.

(доповідач)

Суддів

Весельської Т.Ф.

Мироненка О.В.

Мойсюка М.І.

Чумаченко Т.А.

провівши у касаційному порядку попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення (далі –УПСЗН) Хмельницької міської ради, Державного казначейства України, Міністерства фінансів України, Міністерства праці та соціальної політики України про стягнення коштів за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2009 року,

У серпні 2007 року ОСОБА_1 в Хмельницькому міськрайонному суді Хмельницької області пред’явив позов до УПСЗН Хмельницької міської ради, Державного казначейства України, Міністерства фінансів України, Міністерства праці та соціальної політики України про стягнення коштів.

В обґрунтування позовних вимог послався на те, що він є учасником бойових дій та має статус ветерана війни і відповідно до статті 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-Х11 "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі –Закон № 3551), щорічно до 05 травня йому повинна виплачуватися щорічна разова грошова допомога у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком.

Проте, за 2007 рік така грошова допомога йому була виплачена не в повному обсязі.

Просив стягнути з відповідача на його користь 1723,75 грн. недоплаченої щорічної разової грошової допомоги за 2007 рік.

Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 січня 2008 року позов ОСОБА_1 частково задоволено.

Зобов’язано Державне казначейство України, Міністерство фінансів України, Міністерство праці та соціальної політики України перерахувати на рахунок УПСЗН виконавчого комітету Хмельницької міської ради кошти в сумі 1723,75 грн. –недоплаченої одноразової щорічної допомоги ОСОБА_1

Стягнуто з УПСЗН Хмельницької міської ради недоплачену разову щорічну грошову допомогу ОСОБА_1 за 2007 рік в розмірі 1723,75 грн.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2009 року апеляційну скаргу УПСЗН Хмельницької міської ради задоволено.

Постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 січня 2008 року скасовано та прийнято нову постанову, якою відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, як таке, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права та залишити в силі постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 січня 2008 року.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 є учасником бойових дій та має статус ветерана війни.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій за 2007 рік суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач, здійснивши позивачу виплату допомоги до 5 травня за 2007 рік до ухвалення Конституційним Судом України рішення від 09 липня 2007 року у розмірі, передбаченому Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) , положення якого були чинними на момент здійснення такої виплати, виконав взяті державою зобов’язання та не порушив прав позивачів.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, оскільки він відповідає вимогам чинного законодавства.

Статтею 12 Закону № 3551 передбачено, що учасникам бойових дій щорічно до 5 травня виплачується разова грошова допомога у розмірі 5-ти мінімальних пенсій за віком.

Однак, Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) встановлено виплату цієї допомоги в розмірі 270 грн. Закон України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) у частині щодо встановлення розміру щорічної разової допомоги учасникам бойових дій до 5 травня рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-РП/2007 (v0a6p710-07) був визнаний таким, що не відповідає Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційним). Проте виплата такої допомоги ОСОБА_1 була здійснена відповідачем до ухвалення вказаного рішення Конституційним Судом України. Тобто, в даному випадку на період виникнення спірних правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги учасникам бойових дій до 5 травня.

Отже, для вирішення цього спору суду апеляційної інстанції необхідно було визначитись, який з цих законів є пріоритетним та підлягав застосуванню у виниклих правовідносинах.

Згідно зі статтею 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні. Конституція України (254к/96-ВР) не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 03 жовтня 1997 року у справі № 4-зп (v004p710-97) (справа про набуття чинності Конституцією України (254к/96-ВР) ) зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.

Таким чином, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Виходячи з наведених положень Конституції України (254к/96-ВР) та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що вищезазначеними положеннями Законів України щодо Державного бюджету України на 2007 рік фактично змінено положення Закону № 3551 (3551-12) , який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення Законів України щодо Державного бюджету України.

Апеляційний суд з урахуванням вказаної позиції правильно скасував рішення суду першої інстанції і відмовив в задоволенні позову.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не містять у собі посилань на наявність порушень чинного законодавства, які є підставами для висновку про те, що судом апеляційної інстанцій неправильно застосовані норми матеріального та процесуального законів і що призвело або могло призвести до ухвалення незаконного та необґрунтованого судового рішення.

Відповідно частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без зміни, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки апеляційний суд не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення, підстав для його скасування чи зміни немає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Оскаржувану постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради, Державного казначейства України, Міністерства фінансів України, Міністерства праці та соціальної політики України про стягнення коштів залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених статтями 235- 242 Кодексу адміністративного судочинства України.