К-15820/08 Про визнання неправомірними дій та скасування наказу - 19.10.2010 Прийняття

розглянувши касаційну скаргу ДПІ у Київському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21.05.2008 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.08.2008

у справі № 2-а-9430/08 (22-а-7276/08)

а позовом Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи

до ДПІ у Київському районі м. Донецька,

про визнання неправомірними дій та скасування наказу від 25.01.2008 №64

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 01.08.2008, яку залишено без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.08.2008 позов Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_5 до ДПІ у Київському районі м. Донецька про визнання неправомірними дій та скасування наказу від 25.01.2008 №64 задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою в якій просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01.08.2008 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.08.2008 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період І кварталу 2006 р. відповідно до Указу Президента від 03.07.98 № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (727/98) , із змінами і доповненнями, позивач знаходився на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, у зв'язку чим, податковому органу ОСОБА_5 було подано звіт суб'єкта малого підприємництва-фізичної особи - платника єдиного податку за 1 квартал 2006 року, відповідно до якого сума отриманого доходу склала 750000 грн.

Як вірно зазначено податковим органом, іншої форми податкової звітності при перебуванні СПД на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності законодавством не передбачено.

Згідно абз. 2 ст. 1 цього Указу Президента (727/98) передбачено, спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки за рік не перевищує 500 тис. гривень.

Відповідно до ст. 5 Указу Президента "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (727/98) у разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу (727/98) , платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

З ІІ кварталу 2006 року позивач перейшов на загальну систему оподаткування. У II кварталі позивач не мав доходу від підприємницької діяльності, що знайшло відображення у податковій декларації за ІІ квартал 2006 року.

ДПІ 25.01.08 р. прийнято наказ № 64 про проведення позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 р. по 31.12.2007 р. В наказі ДПІ послалася на те, що позапланову перевірку буде проведено у зв'язку з не наданням до письмового пояснення на запит ДПІ документальних підтверджень та відповідно до п. 1 ст. 11, п. 3 ч. 6, ч. 8 ст. 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні".

25.01.2008 ДПІ видано направлення на перевірку позивачу № 22.

Позивач не допустив працівників ДПІ до проведення перевірки, що підтверджується заявою від 25.01.2007.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Відповідності до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування. їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Наказ керівника податкового органу про призначення позапланової перевірки видається ним на реалізацію своїх повноважень, передбачених частиною сьомою статті 11-1 Закону.

Видання керівником податкового органу наказу про проведення позапланової перевірки безпосередньо призводить до виникнення певних обов'язків у платника податків, щодо якого прийнято рішення про проведення перевірки. Тому зазначений наказ є таким, що має правове значення, а отже, є актом у розумінні пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Скасування ж акта суб'єкта владних повноважень означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням. За змістом статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд під час прийняття рішення про скасування незаконного рішення суб'єкта владних повноважень має право визначити, з якого моменту відповідне рішення втрачає чинність.

Як вбачається з матеріалів справи, в оскаржуваному наказі відповідача, підставами для позапланової виїзної перевірки вказано п. 3 ч. 6 статті 111 Закону України "Про Державну податкову службу в Україні", яким передбачено, що підставою для проведення позапланової перевірки може бути виявлення недостовірності даних, що містяться у податковій декларації поданій платником податків, якщо платник податків не надасть пояснень та їх документальні підтвердження на обов’язковій письмовий запит податкового органу протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Проте, матеріалами справи підтверджено, що на письмовий запит відповідача від 03.12.07 р. № 23824/10/07303 про надання пояснень стосовно невказання в податковій декларації про доходи одержані у 2-му кварталі 2006 року, доходів отриманих у зв’язку з перевищенням граничного обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за перший квартал 2006 року при здійсненні діяльності згідно ст. 1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва" (727/98) , позивач надав, у належний строк, письмові пояснення від 17.12.07 р.

Відповідачем не наведено та не доведено встановлення ним факту недостовірності даних податкової декларації за 2-й квартал 2006 р. наданої позивачем, що є обов’язковою умовою для визначення п. 3 ч. 6 ст. 11-1 Закону України "Про Державну податкову службу в Україні"правовою підставою позапланової перевірки.

До того ж суди дійшли вірного висновку, що оскільки в запиті йдеться про валові доходи, валові витрати та чистий доход отриманого позивачем у І-му кварталі 2006 року при здійсненні діяльності на спрощеній системі оподаткування, то документи за цей період не можуть підтверджувати дані податкової декларації 2-го кварталу 2006 року.

Зазначеними документами підтверджувалися відомості у наданому позивачем до податкового органу, в межах звітності по спрощеній системі оподаткування, звіті за 1 квартал 2006 року.

З огляду на зазначене, та враховуючи, що позивач виконав вимоги ст. 5 Указу Президента "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (727/98) щодо переходу на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу) у разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу (727/98) , колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що сиди при вирішенні спору у данні справі дійшли обґрунтованого висновку задовольнив позовні вимоги в повному обсязі.

За змістом ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності зазначених висновків суду апеляційної інстанції, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального права, у зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення не встановлено.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу ДПІ у Київському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21.05.2008 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.08.2008 у справі №2-а-9430/08 (22-а-7276/08) слід залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу ДПІ у Київському районі м. Донецька залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21.05.2008 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.08.2008 у справі №2-а-9430/08 (22-а-7276/08) - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .