К-1137/10-С Про стягнення коштів, отриманих за нікчемними правочинами - 19.10.2010 Прийняття

У листопаді 2008 року Державна податкова інспекція в м. Суми звернулась до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Богест" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Метрідат" про стягнення коштів.

Постановою Господарського суду Сумської області від 29.04.2009 року адміністративний позов задоволено: стягнуто з ТОВ "Богест" в доход держави все отримане ним за нікчемними правочинами з березня по липень 2008 року, укладеними між ТОВ "Богест" та ТОВ "Метрідат", а саме: вартість нафтопродуктів у сумі 15291778,90 грн.; заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю "Богест" вчиняти дії по відчуженню активів або оренди (лізингу) нерухомого та рухомого майна, майнових та немайнових прав, що використовуються у підприємницькій діяльності платника податків (інших видах діяльності), а саме готової продукції, товарів і товарних запасів, робіт та послуг за кошти за цінами, що не є меншими за звичайні, використання об'єктів нерухомого чи рухомого майна, майнових чи немайнових прав, а також коштів для здійснення прямих чи портфельних інвестицій, а також цінних паперів, що засвідчують відносини боргу, надання гарантій, поручительств, уступлення вимоги та переведення боргу, виплату дивідендів, розміщення депозитів або надання кредитів.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2009 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову з мотивів необґрунтованості позовних вимог.

Не погоджуючись з судовим рішенням апеляційного адміністративного суду позивач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати, вважаючи незаконним, та залишити в силі постанову Господарського суду Сумської області від 29.04.2009 року, як таку, що прийнята з правильним застосуванням норм чинного законодавства.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 30.08.2005 року між ТОВ "Богест" та ТОВ "Метрідат" був укладений договір поставки нафтопродуктів № КП-29/08-05 на строк до 31.12.2006 року, а додатковими угодами термін дії було пролонговано до 31.12.2007р. та до 31.12.2008р.

На підставі цього договору директорами ТОВ "Богест" та ТОВ "Метрідат" підписані відповідні видаткові накладні, згідно яких директор ТОВ "Метрідат" Буйніс О.В. відвантажив, а директор ТОВ "Богест" Куксов О.М. отримав нафтопродукти на загальну суму 15291778 грн. 90 коп.

Одночасно ТОВ "Метрідат" виписав для ТОВ "Богест" податкові накладні, в яких відображені вищезгадані нафтопродукти на загальну суму 15291778,90 грн., які отримані ТОВ "Богест" від ТОВ "Метрідат" по видатковим накладним, у тому числі відображена сума ПДВ в розмірі 2548630 грн., яка включена ТОВ "Богест" до податкового кредиту.

Оплата за нафтопродукти проведена ТОВ "Богест" на рахунок ТОВ "Метрідат".

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ "Метрідат" не є виробником нафтопродуктів, які були реалізовані ТОВ "Богест", а вони отримані ТОВ "Метрідат" від ПП "Демол-Сервіс" та ПП "Весна".

Станом на 30.06.2008 року ТОВ "Метрідат" має кредиторську заборгованість перед ПП "Демол-Сервіс" за отримані від останнього у 2008 році нафтопродукти в сумі 867565908,61 грн.

Суми ПДВ по податкових накладних, виписаних ПП "Демол-Сервіс", включені ТОВ "Метрідат" до податкового кредиту.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.02.2009 року у справі № 2-а-2391/09/2270/2 визнано недійсним з моменту реєстрації - 10.07.2007 року свідоцтво про державну реєстрацію ПП "Демол-Сервіс", з 30.07.2007 року - свідоцтво про реєстрацію ПП "Демол-Сервіс" в якості платника ПДВ, припинено юридичну особу ПП "Демол-Сервіс".

На думку позивача, правочини, які укладалися між ПП "Демол-Сервіс" та ТОВ "Метрідат", які були контрагентами позивача по ланцюгу, порушують публічний порядок, оскільки спрямовані на незаконне заволодіння майном (коштами) держави. Правочини укладалися з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, що призвело до втрат дохідної частини Державного бюджету України. Такі правочини згідно ст. 228 ЦК України є нікчемними.

Другим постачальником ТОВ "Метрідат є ПП "Весна". Виписка та надання підприємствам-контрагентам, у тому числі і ТОВ "Метрідат", первинних документів бухгалтерського та податкового обліку здійснювалась, на думку позивача, з метою створити уяву про господарські операції. Укладення правочинів спрямоване на завищення валових витрат для зменшення податку на прибуток та завищення податкового кредиту по ПДВ у тому числі у ТОВ "Метрідат" та ТОВ "Богест" і як наслідок спрямовані були ці дії на заниження сплати податків (обов'язкових платежів) до бюджету по правочинам, вчиненим з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Податковий орган вважає, що в узгоджених діях вищезгаданих підприємств: ТОВ "Богест", ТОВ "Метрідат", ПП "Демол-Сервіс", ПП "Весна", вбачається мета, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, що дає підстави для визначення угод (господарських зобов'язань), у тому числі, укладених ТОВ "Богест" з ТОВ "Метрідат в період з березня по липень 2008 року, нікчемними у відповідності зі ст. 228 ЦК України, а за таких обставин, на думку позивача та суду першої інстанції, є підстави для застосування наслідків таких нікчемних правочинів (господарських зобов'язань), які завідомо суперечать інтересам держави і суспільства та одночасно порушують публічний порядок, встановлених ч. 1 ст. 208 ГК України.

З такими висновками обґрунтовано не погодився суд апеляційної інстанції з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що доказами факту отримання нафтопродуктів позивачем від ТОВ "Метрідат" та факту їх оплати є додаткові угоди до договору поставки №КП-29/08-05 від 30.08.2005р., товаротранспортні накладні, видаткові та податкові накладні за період з 01 березня 2008 року по 31 липня 2008 року, документально підтверджені відомості про перерахування коштів, встановлені під час податкової перевірки діяльності відповідача, про що зазначено у відповідному акті перевірки. Всі ці документи було вилучено у ТОВ "Богест", що підтверджується протоколом виїмки документів на підставі постанови про виїмку від "10" вересня 2008р. документів ТОВ "Богест" по взаємовідносинам з ТОВ "Метрідат", які знаходились в приміщенні ТОВ "Богест". Копія протоколу виїмки знаходиться в матеріалах справи.

Санкції, передбачені ст. 208 ГК України не можна застосовувати за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однією зі сторін договору, оскільки за таких обставин правопорушенням була б несплата податків, а не вчинення правочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, та ч. 1-3 ст. 180 ГК України договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч. 1 ст. 180 ГК України та абзацу 2 ч. 1 ст. 631 ЦК України, крім вище визначених істотних умов, договір повинен відповідати умовам, встановленим для даного виду договорів законом. При укладенні господарського договору сторони в будь-кому разі зобов'язані погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Таким чином, договори укладені ТОВ "Метрідат" та ТОВ "Богест" з контрагентами відповідають вимогам, встановленими статтею 638 ЦК України та статтею 180 ГК України і вважаються укладеними.

По Договорам поставки також було проведено розрахунки, в т.ч. з ПДВ (ця обставина достовірно та належним чином підтверджується актом податкової перевірки діяльності ТОВ "Богест"), що доводить реальність здійснених операції. Також було фактично поставлено нафтопродукти та підписані акти передачі-приймання нафтопродуктів, товарно-транспортні накладні, податкові накладні.

Згідно ч.1 ст. 204 ЦКУ правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Таким чином, договори між ТОВ "Богест" та ТОВ "Метрідат" є дійсними.

Стаття 72 КАС України передбачає –тільки вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння, чи вчинене воно цією особою.

Для ст. 207 ГК України характерними є такі ознаки як вчинення дій, що об'єктивно призводять до порушення інтересів держави і суспільства в цілому, а тому в даному випадку повинно бути наявним порушення вимог саме норм законів та нормативних актів, які визначають соціально-економічні основи держави і суспільства; наявність суб'єктивного наміру сторін (чи однієї сторони) порушити вимоги закону, оскільки такі угоди укладаються з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому для визнання недійсними цих угод необхідно встановити вину сторін (чи однієї з них) у формі умислу при укладенні угоди; факт наявності суб'єктивного чинника може мати місце з боку посадових осіб підприємства, а не з богу самої юридичної особи, а тому суб'єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом та підтверджений законодавчо визначеними засобами доказування.

Факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами щодо наявності протиправного умислу, встановлений обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили податковою інспекцією не наведено.

Апеляційним судом обґрунтовано, з посиланням на всі необхідні первинні документи, що містяться в матеріалах справи та висновки акту перевірки ТОВ "Богест", встановлено, що оскаржений правочин був товарним, товар був отриманий на підставі спірної угоди зі сховища де знаходився на зберіганні (договір зберігання між ТОВ "Метридат" та ВАТ "Дніпронафтопродукт"), факт його транспортування в ході перевірки підтверджений відповідними товарно-транспортними накладними, та як встановлено перевіркою був реалізований через АЗС ТОВ "Богест", оплата нафтопродуктів здійснена через банк, операція відображена в обліку обох підприємств (що підтверджується також актом перевірки ТОВ "Метридат"), факт збитковості операції, чи невідповідності господарської діяльності не встановлено.

Кримінальні справи на які посилається позивач були порушені відносно посадових осіб інших підприємств (не відповідачів по справі-контрагентів по правочину). З наданої інформації щодо їх розслідування не вбачається встановлення фактів щодо спірної операції.

Підстави якими позивач та суд першої інстанції обґрунтовують нікчемність угоди не стосуються спірної операції. Жодного доказу який би свідчив, що протиправна діяльність інших підприємств безпосередньо пов’язана зі спірним правочином і про таку діяльність були обізнані посадові особи відповідачів та приймали в ній участь не надано.

Таким чином, висновки позивача та суду першої інстанції щодо нікчемності договорів між ПП "Демол-Сервіс" та ТОВ "Метрідат" та в подальшому між ТОВ "Метрідат" та ТОВ "Богест" ґрунтуються на припущеннях, що суперечить ст. 159 КАС України. Факт наявності у сторін по правочину протиправного умислу при його укладанні з матеріалів справи не вбачається, про що також обґрунтовано зазначено апеляційним судом.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень апеляційним судом норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення –без змін.