Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої:

Гончар Л.Я.

Суддів:

Конюшка К.В.

Гордійчук М.П.

Харченка В.В.

Бим М.Є.

при секретарі : Лук’яненко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за касаційною скаргою Відкритого акціонерного товариства "Монастириське АТП-16151" на постанову господарського суду Тернопільської області від 29 лютого 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2008 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства "Монастириське АТП-16151" до Монастириської районної державної адміністрації Тернопільської області, Монастириської районної ради Тернопільської області про визнання нечинними розпоряджень, -

Відкрите акціонерне товариство "Монастириське АТП-16151" звернулося до суду з позовом до Монастириської районної державної адміністрації Тернопільської області, Монастириської районної ради Тернопільської області про визнання нечинними розпоряджень.

Позивач в обґрунтування своїх вимог зазначав, що оспорюваними розпорядженнями затверджено "Методику розподілу коштів на перевезення пільгових категорій населення району автомобільним транспортом загального користування на регулярних приміських автобусних маршрутах на 2007 рік"та "Розрахунок сум компенсаційних витрат перевізникам за пільговий проїзд окремих категорій громадян автомобільним транспортом загального користування на регулярних міських та приміських автобусних маршрутах на маршрутній мережі_ району за _ місяць _ 200_ року", які обмежують відшкодування перевізникам понесених збитків при перевезенні пільгових пасажирів і тягне за собою обмеження кількості пільговиків для перевозки, що ст. 37 Закону України "Про автомобільний транспорт" забороняється. Зазначав, що договори на перевезення пільгових пасажирів повинні укладатись у відповідності до Інструкції про порядок обліку пасажирів, що перевозяться громадським транспортом на маршрутах, затвердженої наказом Мінстату України від 27.05.1996р. №150 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30.05.1996р. за № 258/1283 (z0258-96) , що відповідачами не враховано. Cкладений звіт, на його думку, є незаконним, чим порушено вимоги ст. 19 Господарського Кодексу України. Крім того зазначав, що оскаржувані розпорядження не були зареєстровані у районному управлінні юстиції, що є порушенням вимог Указу Президента України від 3 жовтня 1992 року №493/92 (493/92) із змінами №493/98 від 21.05.98 року (493/98) , яким передбачено, що з 1 січня 1993 року нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які змінюють права, свободи і законні інтереси громадян, або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації.

Вказувало на те, що відповідачі такими діями порушили права автоперевізників та пасажирів. Позивач просив суд визнанати нечинними спільні розпорядженя голів Монастириської районної державної адміністрації та Монастирської районної ради від 26 вересня 2006 року №408/40, від 29 грудня 2006 року №560/55, від 27 березня 2007 року №127/20.

Постановою господарського суду Тернопільської області від 29 лютого 2008 року у задоволенні позову ВАТ "Монастириське АТП-16151" відмовлено.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2008 року апеляційну скаргу ВАТ "Монастириське АТП-16151"залишено без задоволення, а постанову господарського суду Тернопільської області від 29 лютого 2008 року –без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів, ВАТ "Монастириське АТП-16151" подало касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України.

У поданій касаційній скарзі ВАТ "Монастириське АТП-16151", з посиланням на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове, про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову суд виходив з наступного.

Посилання позивача на той факт, що оспорюваними розпорядженнями затверджено "Методику розподілу коштів на перевезення пільгових категорій населення району автомобільним транспортом загального користування на регулярних приміських автобусних маршрутах на 2007 рік" та "Розрахунок сум компенсаційних витрат перевізникам за пільговий проїзд окремих категорій громадян автомобільним транспортом загального користування на регулярних міських та приміських автобусних маршрутах на маршрутній мережі_______ району за _______ місяць ______ 200___ року", суд визнав не обгрунтованим, оскільки питання вказаної методитики та розрахунку не були вирішені оспорюваними розпорядженнями, а були затверджені головою районної державної адміністрації та головою районної ради 28.01.2007 року, що підтверджується наявними матеріалами справи. Крім того, зазначені методика та розрахунок не є предметом спору у вказаній справі.

Що стосується посилання позивача на неврахування відповідачами того, що договори на перевезення пільгових пасажирів повинні укладатись у відповідності до Інструкції про порядок обліку пасажирів, що перевозяться громадським транспортом на маршрутах, затвердженої наказом Мінстату України від 27.05.1996р. №150 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30.05.1996р. за № 258/1283 (z0258-96) , суд також дійшов обгрунтованого висновку про безпідставість таких вимог, оскільки відповідно до роз?яснення Головного управління статистики у Тернопільській області від 3 квітня 2007 року № 08-09/82 зазначена Інструкція використовується виключно у статистичних цілях для визначення загального обсягу перевезення пасажирів.

Крім того, безпідставним на думку суду є також посилання позивача на незаконне встановлення відповідачами статистичної звітності, оскільки розрахунок сум компенсаційних витрат перевізникам за пільговий проїзд окремих громадян статистичною звітністю не являється, а є обгрунтуванням витрат на пільгові перевезення для отримання субвенцій державного бюджету.

Оскільки оскаржувані розпорядження приймались на виконання рішень вище стоящих органів і до того ж вони не встановлювали правових норм, тому суд прийшов до правильного висновку, що державній реєстрації вони не підлягають.

З такими висновками обгрунтовано погодився суд апеляційної ністанції і доводи касаційної скарги його не спростовують.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України, дійшов висновку про те, що судом першої та апеляційної інстанції належним чином з’ясовано обставини справи та дано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови господарського суду Тернопільської області від 29 лютого 2008 року та ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2008 року не встановлено.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів,

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Монастириське АТП-16151" залишити без задоволення, а постанову господарського суду Тернопільської області від 29 лютого 2008 року та ухвалу ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2008 року – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235-2442 КАС України (2747-15) .