Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Бутенка В.І (доповідач), Гашицького О.В., Лиски Т.О.,

Мойсюка М.І., Ситникова О.Ф.,

розглянувши в порядку письмового касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_6 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі Автономної Республіки Крим, треті особи: Комунальне підприємство "Щолкіно-Азов", Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Щолкінської міської ради, про відміну розпорядження та зобов’язанні виконати певні дії, -

У травні 2008 року ОСОБА_6 звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив скасувати розпорядження Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі Автономної Республіки Крим від 26.02.2008 року № 161008 про відмову у перерахунку пенсії з урахуванням додатково набутого страхового стажу за період з 01 квітня 2004 року по 20 жовтня 2006 року та зобов’язати відповідача здійснити відповідний перерахунок пенсії.

Постановою Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим від 27 серпня 2008 року позов задоволено частково.

Визнано недійсним розпорядження відповідача від 26.02.2008 року № 161008 та зобов’язано працівників Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі Автономної Республіки Крим здійснити позивачу перерахунок пенсії з урахуванням його стажу роботи у Щолкінському ВП ВКГ з 01 квітня 2004 року по 20 жовтня 2006 року.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2009 року це судове рішення змінено та викладено резолютивну частину постанови в редакції, якою зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі Автономної Республіки Крим зарахувати позивачу періоди роботи з 01 квітня 2004 року по 10 січня 2006 року в Управлінні житлово-комунального господарства виконавчого комітету Щолкінської міської ради та з 11 січня по 20 жовтня 2006 року у Комунальному підприємстві "Щолкіно-Азов".

В решті судове рішення залишено без змін.

В касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі Автономної Республіки Крим, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, позивач ОСОБА_6 з 01 квітня 2004 року по 10 січня 2006 року працював в Управлінні житлово-комунального господарства виконавчого комітету Щолкінської міської ради на посаді головного інженера та з 11 січня по 20 жовтня 2006 року у Комунальному підприємстві "Щолкіно-Азов"також на посаді головного інженера.

Розпорядженням Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі Автономної Республіки Крим від 26.02.2008 року № 161008 позивачу відмовлено у зарахуванні зазначених періодів роботи до страхового стажу при призначенні пенсії за віком у зв’язку із несплатою Комунальним підприємством "Щолкіно-Азов"страхових внесків.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, дійшов висновку про те, що відповідачем безпідставно порушено конституційне право позивача на соціальний захист.

Згідно з частинами першою та другою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, яке гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій тощо.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) .

Відповідно до частини 4 статті 42 цього Закону (в редакції чинній на час виникнення спірних відносин), у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш як через два роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначеної пенсії.

За змістом частини першої статті 1 Закону термін "страховий стаж"визначений як період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом (1058-15) і за який сплачено страхові внески, а страховий стаж у солідарній системі визначений частиною першою статті 24 Закону як період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страхові внески визначені частиною першою статті 1 Закону як кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) .

Страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування найманих працівників та інших осіб, які належать до кола осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та зазначені у статті 11 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", сплачуються їх роботодавцями та безпосередньо застрахованими особами.

Механізм обов'язкового пенсійного страхування передбачає відповідні державні гарантії реалізації застрахованими особами своїх пенсійних прав.

Зокрема, згідно із частиною першою статті 16 Закону, застрахована особа має право отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, вимагати від страхувальників сплати внесків, у тому числі в судовому порядку тощо.

З цим правом кореспондується обов'язок страхувальника нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески (пункт 6 частини другої статті 17 Закону) незалежно від фінансового стану платника (частина дванадцята статті 20 Закону).

До страхувальників, які несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески органами Пенсійного фонду застосовуються фінансові санкції, а вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом (стаття 106 Закону).

Таким чином страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті. Однак, застраховані особи без сприяння державних органів позбавлені можливості безпосередньо і оперативно впливати на повноту і своєчасність такої сплати, що, фактично, у випадку неповної сплати, означатиме порушення рівності їх прав на призначення (перерахунок) пенсії при інших рівних умовах.

Оскільки, у випадку що розглядається, не повна сплата страхових внесків призвела до порушення принципу рівності особи перед законом, а пенсійні органи не вжили дієвих заходів для забезпечення гарантованого державою права на трудову пенсію (її перерахунок), то апеляційний суд правильно визнав оскаржувані дії протиправними і обґрунтовано зобов'язав відповідача перерахувати пенсію.

Крім того, відповідно до статті 18 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування є цільовим загальнообов'язковим платежем і підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Судами вірно зроблено висновок про те, що будь-якої вини з боку позивача щодо несвоєчасної сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не встановлено.

Оскільки пенсія за віком є одним із видів соціального захисту, право на яке громадянину гарантується статтею 46 Конституції України, то суди обґрунтовано дійшли висновку про необхідність усунення порушених прав позивача.

Однак судом першої інстанції неправильно обрано спосіб захисту порушеного права позивача та покладено обов’язок здійснити перерахунок пенсії на працівників відповідача, в той час як відповідно до законодавства це є обов’язком саме відповідного Управління Пенсійного фонду (в даному випадку - Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі Автономної Республіки Крим).

Однак цю помилку було виправлено судом апеляційної інстанції, який змінив постанову місцевого суду у відповідній частині.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи касаційної скарги зроблених судами попередніх інстанцій висновків не спростовують.

Оскаржуване рішення апеляційного суду, а також рішення суду першої інстанції в частині, яка залишена без змін судом апеляційної інстанції, ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для їх скасування чи зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 222, 223, 224, 230 КАС України, суд, -

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2009 року та постанову Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим від 27 серпня 2008 року в частині, яка залишена без змін зазначеною постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2009 року, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає.